Нова хато,
Пам.ятаєш стару?
Низеньку,
Солом,яну,
З маленькими вікнами,
Підперту кукурудзинням,
Соняшнинням, дровами,
З мащеною долівкою,
Широкою піччю,
Плитою – каглою,
Дерев,яними лавками,
Застеленими налавниками,
З мисником –
Зліва від дверей,
З діжечкою,у якій відварювався борщ,
З гладкотесаною дошкою,
Почорнілою від років,
Ня якій обідали -вечеряли,
З лямпою,
Що вогником світилась вечором.
Ще були сіни ,
З ящиком борошна
Та з іншим добром.
А ще – з великою хатою,
З великим столом – для гостей
І на свята,
Де знаходилась скриня,
у якій зберігались домоткані сорочки, налавники…
Біля хати –
Прилавок з кам,яної плити,
А на ньому
Свіжа у відрі вода,
Й тут же соново цвів ліліяк…
* * *
Вже й сліду
Від старої хати нема…
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
4 коментарі “СТАРА ХАТА”
на жаль все проходить…. і стара хата стає уже минулим..лиш спогади лишаються
Так,все проходить. Але то -наше життя.Таке не забувається.Дякую за увагу!
Тонко. Відразу пригадались старенькі хатинки з рідної вулички, де батьківський дім. Стояли до цього року, в цей приїд побачила – 1 -ї вже нема, інша ледь-тримається) таких уже в тому селі й нема напевно під стріхою. Колись писала про них в новелі “Самотня”, буде бажання почитайте. От би подібні новели, вірші про такі хатинки з фото зібрати до збірочки, щоб продовжити їм життя) Можливо колись і знайдеться видавець, що реалізує. Гарний вірш, в ньому те, що не передала я. А ще бачила чимало віршів про такі старі хатини. А це значить, що в тих хатинках була душа, раз про них пам”ятають очевидці.
Дякую,пані Наталія, за щемливі Ваші роздуми. Так, це постійно буде з нами,,бо там ми виросли,там були всі разом.. Лише на фото і в пам,яті повертаюсь до старої хати.