На горі, де місяць спить у травах,
Де ростки колише тиша ельфів, —
Там Мольфа пряде свої справи,
З вогню й дощів — мережить трави.
Вона тримає небо на долоні,
І трави слухають її слова;
В серці — вогонь, у жилах — гучні дзвони,
А погляд чистий — мов жива стріла.
Вона говорить з вітром і полями,
І звір їй вірить, і мовчить природа;
Коли сміється — зливи над лісами,
Коли заплаче — гуркотить громами.
Несе у грудях давній чистий спів:
Квітки — як знаки, ліс — як таємниця;
Її рука — і лікар, і жневиця,
Її слова — як блискавиць жар-птиця.
Мольфа — не просто річ, вона – стихія,
Що долі ліпить в зоряні взірці.
Її дорога — істина жива і тиха,
І оберіг тепла в кожній руці.
Хто серцем чистим стане біля неї,
Пізнає силу — як вона творилась:
Темніє ніч — і відступає тьма,
Бо з нею світло в людях народилось.
Автор публікації
Be free...
Достижение получено 14.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
