Із неба падають думки прозорі,
У кожній — спогад, світло чи печаль.
НейроДощ змиває все старе і горе,
І навіть втому розчиняє, мов туман.
Малюю нейролінії — мов річки мрій,
Вплітаю їх у синє небо.
Краплини б’ють — і серце ловить ритм,
І простір тихо світлом оживає.
Дощ шепче лагідно: “Пусти…”
І я пускаю біль минулий,
Із крапель виростають сни,
Що дихають промінням нової весни.
Малюю впевнено свій шлях,
Де сум і спогади сплітаються в думках.
І кожен звук, що грає в хмарах,
Мене у новий чистий світ впускає.