Моя затерплая душа,
Скажи, що сталося з тобою?
Навшпиньках, тінь не залиша,
Ховаєшся ти між юрбою…
Ні з ким не хочеш говорить,
І відповіді ти не маєш,
Лиш знаєш те, що так болить,
Коли когось ти знов втрачаєш…
І не твоя провина в тім,
Що сил боротися так мало…
Та як забути дотик тіл
І погляд Долі, що спіткала?…
Для чого ти зустрівся їй,
Моїй знівеченій і гордій
Душі, загорнутій в сувій
Минулих зрад…Їй було годі.
Всього вона пережила
І вже чекала тихо старість…
Хоча й зневірена була,
Та все ж плекала тиху радість…
А ти ввірвався й вправно так
Сказав, що все в нас буде добре!
Що це і є таємний знак-
Зігріти серце моє горде…
………………..
Під небом зоряних світил
Життєвий шлях я знов торую.
І поки не забракне сил-
Своє тепло тобі дарую…
І стане нам його сповна,
Щоб жить щасливо, не боятись.
Душа моя, не будь сумна!
Крізь сльози будемо сміятись!!!
Автор публікації
Не треба слів, лиш почуття....
Титул: Небайдужий читач
2 коментарі “Їй було годі”
Для чого ти зустрівся їй,
Моїй знівеченій і гордій
Душі, загорнутій в сувій
Минулих зрад…Їй було годі.
Ці рядки найкращі!
Дуже сподобався вірш! І додати російськомовний рядок на початок – оригінальна ідея!
А я спершу думала, що вірш буде російською, а лише назва українською. Сама так раз зробила: написала твір по-англійськи, але назву дала українську)
Вирішив одразу зауваження до цього талановитого вірша, вибачте….Перший рядок російською мовою є недоречним!!! (Можна замінити на англійську мову, щоб не було плутанини!!!) Поезія дуже вразила. Це не лише традиційна поетична щирість. Це, немов Сповідь в Храмі Людської Душі, яка страждає….Я вже давно чекаю Ваших нових поезій. Але ця поезія є дуже незвичайною як за поетичною формою, де є велика трагедійна напруга емоцій, гостра ритміка та карколомний сюжет….Душа, немов гартується у цих випробуваннях і тому є логічним оптимістичний висновок. Цитую
Душа моя, не будь сумна!
Крізь сльози будемо сміятись!!!