Для голосування необхідно авторизуватись

СИН

На колінах мати плакала до Бога –
Поверни ти сина, бо важка тривога.
Поверни ти віру, бо змита сльозами.
Як же важко жити в світі з ворогами.

Руки постаріли, очі наче попіл.
Як же я змарніла, сину синьоокий.
Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся,
Увійшов до хати вголос відгукнувся.

Плаче мати сива, на поріг присіла.
Син не повернувся, а вона марніла.
Голосу не чути – тільки вітер свище.
Сину, повернися! Як без тебе жити?

Сили покидають, бачу сни про тебе,
Ніби янголятко, ти такий веселий.
Голос солов’їний, ніжні рученята.
Сину, повернися в мамину ти хату.

Стала, подивилась мати на дорогу.
Бачить – тінь далеко, знову ця тривога.
Двері відчинила і зайшла до хати,
Впала на коліна – знову примовляти.

Чути, ніби голос продзвенів на дворі,
Двері проскрипіли ті старі дубові.
Але мати далі плаче, промовляє.
Сину, повернися, я тебе благаю!

Син побачив маму і припав до неї.
“Ви не плачте, мамо, я змащу ці двері!”
Витер сірі очі, ніжно обіймає.
“Мамо, я дав слово, всі для вас медалі”.

Нащо ті медалі, я тобі радію!
Довго я чекала, хоч мала надію.
І просила Бога, щоб ти повернувся.
Сину синьоокий, гарний і високий!

Тільки ти посивів, наче твоя мати!
Сину! Милий сину! як ти можеш спати?!
-Мамо бачу тіні всіх, кого не стало.
Як я можу спати? – серце задрижало.

Падають лиш сльози, сину, все поборем.
Україна вільна, люди так говорять.
Правду кажуть люди! Вільна ми країна!
Тільки плачуть мами, ждучи свого сина.

7

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Vita Yurchuk Moskovchuk

55
Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 16-07-2018

Бронзове перо

Достижение получено 14.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій