«Поетам»
Поетам вірші, диктують хмари
Поетам вірші, хлюпоче дощ
Про ніжні рими кричать бульвари
І гамір людних, центральних площ
Поетам вірші шепоче вітер
Поетам строфи тріщить гроза
У нескінченім потоці літер
Вони сплетуться немов лоза
Поети дивні нещасні люди
Між перехожих їх не знайдеш
Безцільно пишуть свої етюди
Коли ти просто, собі ідеш
Вони ранимі і безнадійні
Коли кохають, то до кінця
Такі нещасні і емоційні
Часом вмирають, лиш від слівця
Вони загубляться у століттях
Там де романтики, ще живі
І заховавшись у верховіттях
Допишуть рими для всіх німі
03.04.2018.
#ВіталійПрокопович
#поезія
#вірші
#віршіУкраїнською
#поезіяукраїнською
#поетичнийщоденник
2 коментарі “«Поетам»”
Дуже пронизливий вірш, до самого серця! Єдине, з чим не згодна: “Поети дивні нещасні люди”. Інколи так, ми дійсно буваємо нещасними, власне, як і усі люди, але ж часами позитивні емоції наповнюють душу і стають поштовхом для нових творів.
Поетично, щиро, барвисто. Є глибина філософських роздумів. Але, на мій погляд, поети це щасливі люди. Творчість дарує Творче щастя. Про це багато є віршів світової та українськоїпоезії, починаючи від Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Лесі Українки