Я існую мов сіра пляма
Яку змиє холодний дощ
Ось я був і мене не стало
Загубився між сірих площ
Я існую неначе вічність
Потонувши у злих думках
І не знає напевне більшість
Що я збився в своїх шляхах
Ось так можна життя прожити
Озирнутись, а там кінець
Хіба можна себе простити?
Що спускаєш все нанівець
Хіба можна усе забути?
Почуття і холодні дощі
Просто треба лише збагнути
Не від всього сховають плащі
Стрепенувшись живим відчути
Своє серце у ньому біль
Та простіше усе забути
І впустити у душу цвіль…
17.11.2020.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 235Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “«Цвіль»”
Чудовий твір!👍
Гарно…