“В мінорі”
В твоєму мінорі заплуталось літо,
байдужістю рване й гнилих почутів.
Неначе та пошесть блукала ти світом
– наповнена темною сутю гріхів.
У шмаття навсебіч серця розривала,
жбурляла під ноги, палила вогнем.
Без жалю, без страху, життя відбирала,
у груди впивалась холодним мечем.
І правильно було б назвати війною
тебе ж бо коханням назвати ніяк.
Тебе пізнавати ж якою ціною,
На мінномум полі мов бравий вояк.
І я захлинався від люті кохання
розбитий об скелі палючих вітрів.
Невже у коханні є тільки страждання,
на мінному полі війну я зустрів…
15.06.2021.

Думок на тему ““В мінорі””
Поетично, щиро, сповідально. Є глибина психології та роздумів про вогонь Кохання….Вражений