Долоня вітру, пестячи грайливо, завісу білопінну відгинає, щоб небо чорнолике, безголосе, в кімнату поміж рам могло вливатись і пити звуки, як вино червоне, які розбризкує фортепіано. У такт на форте полум'я лякливо здригається і ноти оживають. У дзеркалі відкинутої кришки метеликами пальці блідосвітлі легкосповільнено перелітають між білими і чорними квітками. З польотом їх у лад слухняні струни, то муркотіли ласкавим коханцем, то буревієм билися об берег, то непоспішно щось оповідали. Зненацька безтурботний вітер здмухнув листок і полум'я погасло. Запала тиша. Лиш у рамі старовинній щось шепотів сердито композитор.
Автор публікації
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
