Дно клепсидри, стіни - скло як ілюзія свободи. Із миттєвостей струмком зверху вниз. Час нелічено повис. Нам від нього нагорода - лиш година бід смерком. Парадиз! Смілість рук, незграбність слів - як ілюзія кохання... А від штори пів на пів - світлотінь. І, напевне, річ не в тім - перша зустріч, чи остання. В тім, шо я тебе зустрів на путі. Блискавично-вічний гріх... Нагорода він, чи кара? Прочитати я не встиг по очах. В них на мить спинився час, пристрастей вогонь примарний. ...Третій півень на зорі прокричав.

Думок на тему “Вічний гріх”
Вірш гарний, але оформлення тексту залишає бажати кращого:)