Спить солдат. Поволі догорає свічка. Лиш дрижать метеликами вії. Золота коса і синьо-жовта стрічка... А на дворі вітер снігом віє! Все пройшла - і заборону військкомату, всупереч сльозам в очах родини. Як змогла вона у руки зброю взяти, дівчинка, недавно ще дитина? Що вона юнацьким серцем відчувала, як в заграві бойового пекла на плечах посеред вогняного шквалу рятувала хлопця з небезпеки? Спить дівча... Вогкий бушлат і чорні берці, камуфляж в зелених візерунках... Зазвичай, їй біле плаття би до серця, туфлі на високих закаблуках! Не з добра на дворі злий донецький вітер дівчні співає про Поділля. Про той край - жаданий, мирний, добрий, світлий, про садочок з вишнями на гіллях. По війні іде дівчина крок за кроком, затаївши страх, забувши втому. Хай у сні примариться їй мирний спокій в маминих долонях біля дому... Біль і гнів переплавляючи у силу, піднялась вона над божевіллям. ...На війні поки що спить дівчина мила, дівчинка з далекого Поділля.
Думок на тему “ДІВЧИНА З ПОДІЛЛЯ”
дівчні співає про Поділля
Тут помилка. Дівчині.