Тебе немає, та звучать пісні,
Немов з країв далеких телеграми,
Ми живемО, неначе уві сні,
Де ти, наш рідний Своєрідний з нами.
І тиша лиш пробуджує від сну:
На жаль, тебе нема, ти нас покинув.
Нам не забути днину ту страшну,
Коли від рук чужинських ти загинув.
Зустрів своє кохання ти,
Тобі б у щасті жити, діточок ростити,
Та склалося не так все, далебі,
Пішов ти, щоб Вкраїну захистити.
В щоденнику залишаться думки
Про ту війну, яка життя в ній мірка…
Ідуть від нас найкращі, все ж таки,
Від цього на душі нестерпно гірко.
Ти значення у цьому світі мав,
Усі, хто знав, рівнялися на тебе.
Ти так багато ще не досказав –
Життя, мов пісню, обірвало небо.
Без тебе зеленітимуть сади,
Пісні ж твої лунатимуть довкола,
Даючи знати, з нами назавжди
Нік Своєрідний – Гордійчук Микола
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
