І  тільки  так,  під  ковдрою  з  цих  хмар,
які  –  ось-ось,  і  дотягнусь  рукою,
завмерти  у  єднанні  із  тобою
мій  рідний  краю.  Скинути  тягар

нав’язливих  думок.  І  просто  бути
маленькою  частинкою  тебе.
Блакитне  небо,  поле  золоте…
Побачити,  торкнутися,  відчути,

як  річки  стрічка  швидко  струменить,
і  вітер  грає  з  вітами  волосся.
Твій  спів  дзвінкий  –  пташине  стоголосся.
Весняних  квітів  аромат  п’янить.

Така  краса  –  безцінний  божий  дар.
І  гріх  тяжкий  того  не  розуміти  –
повинні  ми  плекати  та  любити
усе,  що  є  під  ковдрою  з  цих  хмар.

Автор публікації

Офлайн 5 років

Юлія Воспітанік

40

Коментарі: 0Публікації: 16Реєстрація: 08-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 17.08.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій