Вічність кохання Я стану твоєю вічністю, Ціллющою… Неземною. Твоєю найбільшою цінністю, У спеку… ОбЕрнусь водою. Я стану солодким нектаром, Найпрекраснішим… Найяскравішим. Твоїм нагородженим даром, Якщо станеш зі мною ласкавішим. Я стану для тебе маревом, Під вітрилами… Поміж Мріями. У долонях, – захопливим заревом., У кохання шалене повірили. […]
Daily Archives: 05.07.2021
7 posts
Уходят люди, оставляя след… А что после себя оставишь ты? Наследие из пирровых побед? Долги? Или горящие мосты? Что сделано тобой — не для себя? На что смотреть ты будешь с высоты, Когда вдруг раз — и больше нет тебя? Так что после себя оставишь ты? Что люди будут помнить […]
Поволі розумієш добре,Щось робиться з тобою нині,Розбіжності життя укотре,Підкралися немовби тіні. Енергія жива неспішно,У просторі зникала дивно,Прострація… безмовне дійство,Зловтішна пустота …накрило. Ось тільки наодинці знову,Окутана серпанком ніби,Я вірші напишу з любов’ю,І душеньку мою це зцілить.
Довбуш Быв Олекса справедливый, він до дідичів* ходив – котрый дуже ґоноровый – з ленґіями суд вершив: “Король каже,по закону – так рішили – най буде…” Айбо што,кіть щи звирьх того дідич шкуру онь дере? Суд короткый – остра балта*, “Виноватый’ись – плати!” – и ясна горіла ватра*, мало з […]
Червоніють ягідки Вгорі на черешні, А внизу усі гілки Вже обскубав дехто. І не тільки ті плоди, А разом із листям. Вона ж може не родить На той рік вже більше. Не подумали оті, Хто ламав гілляччя, Що боляче також їй І деревце плаче. Але такі й біль людський Байдуже […]
Вернуться б этак лет на “,-цать”, где пацаном безусым бегал… Чтобы вживую увидать друзей, что монитор мне по́дал Сегодня в комнате моей, чтобы сказать мог напрямую (но от судьбы уйти своей не смог…) ,как сильно я тоскую… И где зима была зима (не это нынешнее “нечто”), где санки, лыжи, детвора […]
. . КРАСА, ДАРОВАНА ПРИРОДОЮ . .Замайоріли – засвітилися яскравими жовтими кольорами у моєму барвистому квітнику величні сонячні квіти – чарівні рудбекії, які заполонили неждано- негадано всеньке […]