(Д.Давыдов,1803 р.)
Казати правду – небезпечна справа,
бо той,хто править,має таке право:
невгодна як,життя позбавить може…
Отак “попав” якось старий вельможа…
І ось – в опалі…”Голову на плаху! –
Ну що ж…пожив я…віддаю без страху…
Лестити анітрохи я не вмію…
Та наостанок розказати смію
тобі,монархові,таку от байку…
Дитя мале і нерозумне зранку
прокинулось…Ще очі лиш протерши,
не вмившись і не причесавши
волосся,в дзеркало старе дивилось –
і гнівалось:”Що ж там “таке” з’явилось?”
(а дзеркало правдиво показало
його лице…Таку властивість мало)…
Розбило в гніві праведному йо́го –
раділо й дуже тішилося з то́го!
Але недовго радість та тривала –
бо біля річки в полудень гуляло,
і в водах,мов у дзеркалі старому,
себе побачило…І що із то́го?
Не розіб’єш…Як буть йому з рікою?..
Я – дзеркало! І сплачу головою…
А інші? З ним що звелиш робити?
Чи,як мене,накажеш всіх убити?
(бо скажуть:”А король,дивіться,голий!”)…
Навряд проблему можна так закрити…”
Послухав – й дарував життя старому…
P.S.
Тут,правда,сіль уся у то́му… –
Простив? – Простив…Зате позбавив волі,
в темниці той з монаршої сваволі
(а то б на байку походило справді)…
Отак воно казать монархам правду…
Бабинець Ю.Ю.
Яскравий коментатор
Достижение получено 22.08.2021Титул: Яскравий коментатор