А я все ще у розмаїтті
Звуків, запахів, квітів і трав.
Я купаюся ще у літі –
Серпень право таке мені дав.
Пізнє літо, як зріла жінка,
Має стільки загадок і зваб.
І якщо впаде раптом зірка,
То день завтрішній буде раб.
Квіти щастям омиті всюди,
Навіть ті, що уже відцвіли.
Вони тихо шепочуть людям:
– Ми ще є!
А чи:
-Ми були!