В руці моїй горить вогонь.
Рука моя пече від болю.
Розлука,молодість,любов
Слова написані ще кров’ю.
На стінах сірих від понять
Читаю ті рядки я знову.
Пишу спочатку про життя,
Щоб потім вмерти із тобою.
І щоб утриматись від слів.
І щоб горіли ось ті руки.
Лист від коханої спалив,
Де всі слова її- розлуки.
Про клятви ті,що вже писались.
І вірність наша- тихий спокій.
Тоді душа моя жадала,
Щоби почути твої кроки.
По стінах цих давно писали.
І долі ці, немов листи.
На них розлуки теж чекали
Останнім словом:”лиш прости!”
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 10Реєстрація: 19-04-2021
Достижение получено 29.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 08.12.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “Вогонь”
Гарний вірш, відчувається душа.
Крик душі – такий невимовно-щирий, справжній, коли почуття ще живі, а їх відлуння відзивається болем…