Коло цвинтаря при самій дорозі
де кущ калини квітне кожен рік
чекає мати,
підвестись не в змозі,
Син повернеться доживати вік.
Холодний вітер дує на погості,
померзли квіти, стихли солов’ї
що ранку ходить до синочка в гості,
все палить свічку і рахує дні.
Благає в Бога хоч би на хвилину
до неї сина в гості відпустив
та він мовчить, бо спить її дитина
гріхи давно йому він всі простив.
За що Господь? Знов прошепоче мати
Та лиш вітри над цвинтарем гудуть
Одна лишилась, вік свій доживати
А їй би рочки з сином повернуть.
Прийде весна розквітне кущ калини
та не зрадіє втомлена душа
Єдина втіха то жива дитина
Ніщо так серця мами не втіша
Єдина втіха спомини дитячі
Та нині в
серці люта заметіль
Зі тре сльозу і поглядом не зрячим
обійме фото, втамувавши біль.
Пройдуть роки та біль її не вщухне
Дорога за селом не заросте
Навіть якщо життя в очах потухне
До сина стежку в темряві знайде .
Автор публікації
