зниклий безвісти І мідним дротиком мирний спогад в’їдався у пам’ять десь на межі раннього літа й зимового сонцестояння скільки місяців іще, років. чи вісім, чи дев’ять. до жриць піднебесних треба відправити своє клопотання. скільки ще тіл поглинуть окопи ротаті. на зап’ясті – зиклий безвісти – болюче тавро. міномети-гульвіси вибльовують кропив’яне […]
Daily Archives: 14.11.2018
5 posts
«Покидьок» Струна порвалась поміж нас І не звучить мелодія Тебе у світу я б украв Й перетворивсь на злодія Нещадно пальці в струни рвав Не помічав лиш очевидного У своїм серці відшукав Я покидька огидного Страждала ти від моїх слів І твої сльози лилися Спалив багато я мостів Лиш […]
«Синоптик» У почуттях синоптик обіцяє дощ Холодний вітер, лютий неминучий Блукав ший між бетонних площ Мов поцілунок прощально болючий У почуттях синоптик обіцяє зливу Солоних сліз, емоцій і вогню Коли побачиш ти її красиву Таку жадану, зовсім не твою У почуттях синоптик обіцяє грози Сварок, бездонних непорозумінь Такі невтішні він робив прогнози Сховавши залишки своїх […]
Я ружами встелю твої дороги, Які бажаєш, білі чи червоні? Всі ранки й вечори́ тобі під ноги, Які бажаєш, білі чи червоні? Тобі лише, любима, побажати, Квітковими очима повести́, Я дощ і сніг навчуся виклика́ти І камені примушу зацвісти́. І лицарем ввійду́ у твої мрії, І буду брать на гострий […]
На наших лодонях, написана карта. Землі Української, там бериги. Вони не виходять, за ворога грати. Розтоптані криком людської мети. Ми волею пишем, історію серця. Ми зламуєм розумом, світу кордон. Душа Українська, настільки відверта. Що в ній ніби полум’я синій вогонь! Ми пишемо кров’ю, літописи духу. Ми пишем любов’ю, куточки душі. […]