Уже вітри дощами задзвеніли, Жовтаве листя тихо шелестить. І павучок старенький упівсили Плете свою, таку химерну сіть. То бухне в ноги жолудем-каштаном, Покотиться, з бруківки заверне… Приходить осінь. І завжди – та сама, Що так п’янить, дивуючи, мене. І в тому шумі, шелесті шовковім Замруть на струнах срібного дощу Далекі […]

Осінь пише листи: золотаві, багряночервоні- І журавликом шле у далекі, незнані світи. І, здається, нема ні спочинку у неї, ні втоми, Щоб списати усе, що хотілося розповісти… І кружляють листи: хто у вальсі, а хто – краков’яка, У параднім бароко чи, може, під сонячний блюз… Поспішає поштар, той невтомний вітрисько-друзяка, […]

Уплівши нитку бабиного літа У сонячні тоненькі дрібушки, Блукає світом боса кармеліта, Під ноги людям сипле мідяки. Граційно-горда, наче донька Креза, Так щедро розсипає по землі, Що золотом видзвонюють берези І завмирають в небі журавлі… А ще – дими роздмухує ночами, Розносить запах глиці і трави… І відсилає дивні телеграми […]