Осінь пише листи: золотаві, багряночервоні-
І журавликом шле у далекі, незнані світи.
І, здається, нема ні спочинку у неї, ні втоми,
Щоб списати усе, що хотілося розповісти…
І кружляють листи:
хто у вальсі, а хто – краков’яка,
У параднім бароко
чи, може, під сонячний блюз…
Поспішає поштар,
той невтомний вітрисько-друзяка,
Одягнувши поважно
картатий дірявий картуз…
Ох, устигти б йому
донести геть-усім адресатам,
Хто чекає листів
і кому вже не пишуть сто літ,
Теплий спомин про літо,
що осінь змогла написати,
Відпустивши його
в чудернацький далекий політ…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 28Реєстрація: 14-07-2019
