Навіженим вершником по житті лечу, Чи скоріше мабуть все ж конем. Від вітрів зневіри, я душі свічу, В доброту ховаю день за днем. Відігрію віру, подарую шанс І роздмухаю надії в серці жар. Доля розкидає днів моїх пасьянс, Визирне удача сонечком із хмар. Знов розправлю крила, викину мітлу, Розфарбую […]
Daily Archives: 21.04.2020
41 posts
Від негоди схова парасоля, Ну і звісно домівка тепла. А коли випробовує доля І душа від проблем отерпла. Де сховатися?! Де прихиститись?! Добре, як не один в цьому світі. І, як є біля кого зігрітись, І причина, щоб далі жити. Теплий одяг – тепло дасть тілу, Добре слово […]
Налий мені сяйва яскравого в душу! Хай висушить сльози, туман розжене. Дай віри ковточок, я вірити мушу Що ти мене чуєш. Що чуєш мене… Захрипла кричати, втомилась просити, А час не стоїть, наче вихор летить. Ти чуєш?! Я хочу для тебе світити, Я дам тобі сонце і неба блакить! […]
Я дуже рідко з вигляду похмура, Мій настрій іншим складно розгадати, І хоч в душі тривога і зажура Я це волію у собі тримати… Бува на серці так хоч вовком вий! А прес проблем без жалю з ніг збиває. Перевантажу блок думок я свій, І вже для вас знов […]
«Як безліч мрій у кожного із нас! Немов те море, синє та безмежне. Та лише сумніви і стримують весь час: “А чи зумію? А чи встигну?!”. Життя на місці зовсім не стоїть. А ми вагаємось, міркуємо… та знову, Із острахом приймаєм рішення свої, Та лиш сміливим світить перемога. “Іди вперед! […]
В моїм телефоні десятків зо два номерів, Які все мовчать, а їх власники в іншому світі… Не знаю чому, та здається і досі мені Що має отой абонент ще хоч раз подзвонити… Лишилися теми для спільних розмов ще у нас, І щось недоказане давить тривогою в груди… Здавалось колись […]
Колись у райському Едемі Єва Зірвала плід із древа пізнання. Були і інші в тім саду дерева, Але навмисно чи то навмання Плід заборонений вона вкусила… Гріха прадавнього тоді відчувши смак, Взяла та ще й Адама спокусила. Людей зробивши смертними. Однак… Її засуджувать не можу і не буду, Жіноча […]
Наснились рожеві фламінго мені, Немов танцювали у нас на вікні. Сміялося сонце у крилах птахів, Рожевою квіткою ранок зацвів. Прокинулась… глянула пташОк нема. Малюнки на склі залишила зима. Рожевий світанок змив темряву ночі, Здавала позиції та неохоче… Та день наступав. У холоднім промінні, Чарівних фламінго ростанули тіні… Рожевими пір`ями […]
Час невблагано міняє усе навкруги. І лише небо, як завжди воно не міняється.. Десь там зосталися юності днів береги, Старість по троху підступливо так підкрадається… Чуєш, сивенька, іди ще собі погуляй! Я зустрічатись з тобою поки не готова… Доленько, доле, стежкам моїм барвів додай, Хай зазирне в душу змучену […]
Запитала донька в тата В комп’ютерному клубі: -Що означає перебувати В”цивільному шлюбі”? І відповів батько Любі: -Це коли(здається мені) Жінка дума,що у шлюбі, А чоловік вважа,що ні…
Запитав сусідку Влас: -Сережок на вас не бачу, І машина(суперклас!!!) Також зникла на додачу? -Зібрали доню в сьомий клас (Ох,і витрати були!)… -По грошам що вийшло в вас? -Ніби…заміж віддали!..
До зали Нюра зайшла (Оперу любила сильно), Своє місце знайшла І всілась повільно… Збоку”мобіла”заграла Й задвигалась фігура: -Алло!..Ні…Не брала… -Тихше…увертюра(!)… -Що?-сусідка проказала (Аж здригнулась Нюра);- Це-“Нокія”щоб ти знала (Сама ти…”увертюра”)!..
Цвіте каштан на цвинтарі старому, в сталевих путах на краю села. Стоїть як стаж, в убранні мовчазному, схилила вітром давнини журба. Росте покірно вітру не питає, за що його невпинний похилив. Та він дивак і сам того не знає — пізнавши тугу, вовком би завив. Лежить плита на батьківській могилі, […]
Боксер в синцях додому Прийшов після перемоги: -Поможи(я виграв,Томо!), Ледь тримають ноги!.. Усі три раунди я бив І прямим,і з боку… -Та ціну ти заплатив Занадто високу!!! -Еге ж…Таке сталось (Аж досі”плющить”), Коли рингу дісталась Його…жінка злюща!..
Розділяю пам’ять на кадри й сюжети, Час де бу́ли чужі і знайомі портрети. Де бу́ли палкі, відчайдушні бажання, Крики, драми душі, дуже тихі признання. Я пригадую смуток, печалі та біль. На вустах уже висохла того моря сіль. Всі різні думки – кольорові й не дуже, Вони просто були та тепер […]
Раз з хмільної голови Запитав сусіда Кручу: -А чи не бачили де ви Тарілку…летючу?.. -Навіть не чув,Семене; Та взяв за жінку Лізу Й полетіли тут на мене Тарілки…з сервізу…
ОНИ ТАНЦЕВАЛИ Они танцевали и сумрак барака Был весь освещен их желанием жить. Они танцевали, уставши от страха, Под крики сирен между стонами «пить». Последний рассвет, он уже на пороге, А смерть запустила обратный отсчет. Но танец сейчас у бессмертья в залоге И даже палач им не […]