Стояла ваза на столі,В ній сині-сині незабудки,Згадалась молодість мені,І наші перші поцілунки. Як зараз тепло на душі,Хіба букетика забути?Були ці квіти польові,Чуттєві долі подарунки. Іскристі вогники в очах,І погляд лагідний, несмілий,Кружляв піднявши на руках,Тоді від щастя променіли… Кохання юності, завжди,Лишиться пам’яттю зігріте,Як ніжний споминок весни,Душі та серця… найцінніше.