А коники білі-білі І завірюхи й заметілі, Які їдуть до зими. А та мчить на срібних санках Подружок своїх стрічати, Забарилися ж вони. Крешуть коні копитами І сніжок вже під ногами Простелився рушником. А подруженькам-сестрицям В ніч холодную не спиться, Розгуляються разом. Ще покличуть вітра-брата Кучугур понамітати Щоби він їм […]