Для голосування необхідно авторизуватись

КВІТУЄ БІЛО-РОЖЕВИМ ЦВІТОМ ЯБЛУНЯ МОЯ

. .      КВІТУЄ  БІЛО-РОЖЕВИМ  ЦВІТОМ  ЯБЛУНЯ  МОЯ
. .Посеред великого охайного подвір”я, встеленого м”яким зеленим килимом молоденької трави, що виблискує – переливається ніжними перлинками вранішньої роси, стоїть – величається висока гілляста яблуня. Здається, що вона й досі росте- зростає на радість людям. Чи може вже й не росте? Бо ж літ та й літечок їй…
. .Щороку, як тільки-но завесніє, стаю я обережно під свою яблуню, спираюся до міцного стовбура, інколи обіймаю обома руками, як живе створіння, бо ж таки живе, та й подумки розмовляю з нею. Так хочеться, аби завжди розпускалися тендітні бруньки її, аби цвіла – квітувала біло-рожевим цвітом, як усі сади яблуневі на Землі, аби рясно вродили смачні і соковиті яблука, аби вітер – мандрівник не струсив ніжні квіточки навесні і спілі плоди влітку…
. .А чи бачили ви, як цвітуть – красуються яблуні, захоплюючи мимоволі у свій дивовижний полон біло-рожевий? Здається, що вся матінка – Природа належить тільки їм, паннам – яблуням, і великим, і малим, і старим, і молоденьким… А небо, величне голубе небо, ніби подарувало – опустило білосніжні хмарини на святу Землю. Так, це вони, пахнющі, вишукані, гіллясті яблуні, як справжні наречені, вабили – надили до себе своєю ГОСПОДНЬОЮ красою. А потім охайне подвір”я потопало – веселилось у білесеньких пелюстках яблуневих.
. .Це моя яблуня, яка давала – дарувала солодкі, соковиті світло-зелені яблука. У її затінку, надійному, доброму затінку відпочивала моя дорога родина, гралися – втішалися мої діти, малі школярики, ховалися – лежали домашні улюбленці Дружок і Циган, троє Мурчиків сіреньких.
. .- Це твоя яблунька, ТАМАРКА! “Білосніжка” називається. Поливай, доглядай її і будеш їсти смачні яблука. То добрі яблука. Ти полюбиш свою яблуньку, – казав тато мені, малолітній школярочці, висаджуючи молоденьке деревце в Землю.
. .Пройшли – минули літечка – літа. І я виросла велика і файна (так бабка НАТАЛІЯ моя говорила). Полюбилися мої “Білосніжки” із моєї яблуні на все життя. Смакую їх із задоволенням, і щасливо усміхаюся, поринаючи у приємні спогади, що завше кличуть у дорогу ріднизну, до моєї улюбленої яблуні перед маминою хатою. Бо яблуня квітує щовесни ніжним біло-рожевим цвітом і звеселяє світ навколо. Від неї світліє – ясніє на душі, відчувається якесь дивне, таємниче поєднання мого єства і яблуні, як живого створіння, яке ГОСПОДЬ об”єднав для людства навіки.
. .                                                   ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                   18 березня 2021 року.
2

Автор публікації

Офлайн 19 години

Тамара Романюк

713
Коментарі: 26Публікації: 312Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій