Дозволь зайти у таємничі двері: Вони прочинені сьогодні. В народі є одне повір’я: Їх прочиняють серед ночі. Дозволь заглянути в люстерко: Там – відображення безодні, Бо доля – дісно фантазерка, А ночі зараз то холодні. Дозволь до серця доторкнутись: Воно пульсує дивовижно… Ми все ж змогли так розминутись – Життя […]
Daily Archives: 19.03.2021
13 posts
Coffe Запроси мене на каву Запроси мене на каву, навесні, Доки солов’ї щебечуть на гіллі. Коли проліски проб’ ються крізь сніги, Запроси мене на каву… Восени. Доки полум’я на серці ще горить, Запроси мене на каву, хоч на мить. Доки музыка п’ янка, немов вино, Запроси мене […]
. . КВІТУЄ БІЛО-РОЖЕВИМ ЦВІТОМ ЯБЛУНЯ МОЯ . .Посеред великого охайного подвір”я, встеленого м”яким зеленим килимом молоденької трави, що виблискує – переливається ніжними перлинками вранішньої роси, стоїть – величається висока гілляста яблуня. Здається, що вона й досі росте- зростає на радість людям. Чи може вже й не росте? […]
Льды серостью живой полны, кто ожидает дни весны? Небес от туч освободился край, лазурным светом засверкай. Будто шероховатость рогозов опушивает тонкий край у льдов и окаймляет вдали берега, берёзы устремились в небеса. Белые линии в берёз, чёрные пятна красят ось, причёски серые покажутся вдали, из рогозов так много […]
Дощ нескінчений ллє і краплями стікає, картини мокрі залишає на вікні, а може це коронавірусна біда втікає, забравши за собою лиха всі? Але вона сама по собі не зникає, тоді, як лише пам’ять-антитіло є, яким буде у тебе, звідки пам’ятає, вирішувати слід тобі і це. Чим більше їх – людей […]
Короткий роман – сказка Валентина Дергунова ” РАЗНОЦВЕТНЫЕ КРАСКИ ДОЖДЯ” Она стояла в лунном свете одетая в призрачный великолепный наряд из звёзд и в её красивых рассыпанных на плечах волосах сияли серебристые звёзды. – Неужели это дождь? – подумал он подходя к открытому в вечерней сад окну, за котором на […]
Не любишь, но все-таки вместе, Ты тоже не очень любима, И каждый не то, чтобы счастлив, И смотрит напротив, но мимо. Зачем, для кого и надолго ль Терпения хватит и лести, Зачем притворяются оба, Живя одинокими вместе? Сильны социальные фильтры, Трудны одиночкам стигматы, Поэтому все-таки вместе, Без страха Любви и […]
На вулиці легенький морозець, Весняний день блукає десь далеко, Сніжок дрібний – колише вітерець, Весна мов затаїлась, – спить тихенько. Душа за сонцем сумувати стала, Мене зігріє теплий чай в руках… А погляд у вікно – сніжинки проводжала, Вони кружляли вальсом у садах. Але так хочеться, щоб разом із весною, […]
Она смотрела грустными глазами На молодость, которая уходит, И лишь Душа, по паспорту седая, Любя себя, в себе Любовь находит. 19.03.2021
У кожного свій вибраний шлях, Трапляються по́милки звісно, І вчинки, ті бувають під час, Що навіть поправить запізно. Хіба, живемо́ ми для того, Повік, щоб пітьмою блукати, Доводить настільки святого, Комусь у безчестю стлівати. На пам’ять лишить би зуміти, Маленьку частиночку добра, Щоб рідні згадали та діти, Життєва є істина […]
Виспівує соловейком, Чайкою кигиче І дзвінким струмочком ллється, За собою кличе. І бринить на серця струнах Та змушує плакать, Ще – веселощі дарує Й світлу-світлу радість. Бо сестрою є для когось, Комусь – рідна мати, То ж лунає її голос В поході з солдатом. На весіллі як без пісні? Навіть […]
Кто должен быть сильным из нас двоих, Почему бы не ты? Нет? У меня на двоих не хватает сил, И погаснет во мне Свет. Кто-то должен быть сильным, а лучше два, Ведь у каждого свой крест, Мы не можем друг другу никак помочь Этой жизни пройти квест. Кто-то должен быть […]
Роман – Сказка Валентина Дергунова ” ПОРТРЕТ СКВОЗЬ ДОЖДЬ” Стоял осенний октябрьский вечер. Дул холодный пронизывающий ветер и срывал с небес и дождь и снег. А они летели вниз, чтобы там на земле побывать в гостях у осени. Он смотрел на размытый пейзаж за окном и видел, как вечерние краски, […]