Для голосування необхідно авторизуватись

НЕ ЗАБУВАЙМО РІДНУ МАТЕРИНСЬКУ МОВУ, АБО ГАЙНІМО ЗНОВУ ВСІ ДО ШКОЛИ

 

.   .     НЕ  ЗАБУВАЙМО  РІДНУ  МАТЕРИНСЬКУ  МОВУ,
.   .           АБО  ГАЙНІМО  ЗНОВУ  ВСІ  ДО  ШКОЛИ

.  .Пригадую своє недавнє перебування в одній із міських поліклінік Чернівців. На звичайному прийомі у лікаря, як завжди, така собі співбесіда: про наслідки захворювання, симптоми хвороби, лікувальні процедури, загальний стан і самопочуття, здоров’я.
.  .Та найбільше мене вразила ввічлива розмова лікаря, гарна вимова, неабияка обізнаність з літературної мови. Уявіть собі: лікар чудово володіє рідною українською мовою! Кудись подівся фізичний біль, піднесений бадьорий настрій супроводжував мене впродовж цілого дня. Здавалося, що мелодійна зворушлива бесіда між нами тривала довго – довго.
.  .Не один – єдиний раз я міркувала – згадувала нашу розмову, і виникла в мене думка: якщо ми, такі сучасні, освічені, дипломовані спеціалісти і професіонали у різних сферах діяльності, ніяк не годні позбутися отого “сміття” зі свого щоденного спілкування, російських слів (хоч би правильно вимовлялися), окремих словосполучень, зробімо невеликий експеримент.
.  .Доручімо своїм чадам – діткам, внукам, правнукам, – чи то першокласник, підліток чи випускник  –  завести – скласти своєрідний зошит – словник, у який записувати всі українські народні слова і словосполучення, якими спілкувалися наші діди і бабці, зробивши порівняльний аналіз із теперішніми підручниками. А ще запропонуймо дітям розпитати і нагадати, як, приміром, називалися щоденні речі домашнього вжитку або особливо майстерні знаряддя праці якоїсь професії, чи повсякденні назви сезонного одягу і взуття, кухонного посуду, транспортного засобу, садово – городнього інвентаря.
.  .Можливо й поменшає у нашому спілкуванні з дітьми отого “круто”, “супер”, “тіпа”, і не казатимуть наші нащадки, що “ми нічого не розуміємо і не розбираємось”, та й попросять нагадати, як було колись, у давні часи нашої незабутньої юності й щасливого дитинства. І хтось захоче, нарешті, знайти або почути про “ідеал” і задумається над словами “БОГ, ГОСПОДЬ, ВСЕВИШНІЙ, ближній, любов, рідна сторона, ненька, матір, батько, дитятко”, і скаже: “ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я ВАМ!”.
.  .Звертались же до батьків своїх шанобливо і гарно на “ви”, а не на “ти”, тата називали “неньо” чи “дядьо”, а маму – “мамка” чи “мати”, як віталися, низенько вклонялися, капелюха знімаючи. І боронь, БОЖЕ, косу дівчині (чи дівці) відрізати (відтяти) чи зачіску зробити. “Кухля” водиці доброї у спекотну днину маленькі рученята обережно подавати “дідові попити”, бо вони косу клепали, аби на завтра в поле вийти на косовицю. А яке смачне “парне” молоко було після вранішнього доїння, коли бабця подавали у глечику (гладущикові” чи “гладущеві”). І гляділи дитячі оченята терпляче, чи не візьмуть мама з розмальованого мисника на стіні миску і ложку, аби червоного борщу з квасолею (“фасулями”) налити…
.  .До речі, не так давно на одну із програм українського телебачення (5 канал) було запрошено ПАВЛА ГРИЦЕНКА, директора Інституту української мови. У своєму інтерв’ю він наголошував, що українська, рідна, материнська мова “цементує”, об’єднує, виділяє нас, українців, як народ, націю, національність. Ці слова особливо схвилювали мене, як чистокровну українку, хай би що там не говорили “заздрісні” люди…
.  .А поки що почнімо знову все спочатку і помандруймо у заочну подорож до рідної школи разом зі своїми кровинками, і навчімося говорити правильно.
– Колишній працівник (керівник), а не бувший сотруднік;
– мені пощастило, а не повезло;
– приємні парфуми, а не духи (жіночі, чоловічі);
– кімнатні капці, а не тапочки (“бабці на капці”);
– жіночі чобітки, чоловічі чоботи, а не сапожки, сапоги;
– голова села, а не присідатель;
– різниця у віці, а не у возрасті;
– улюблені квіти чи пісні, а не любімі;
– усе навпаки, а не всьо наоборот;
– на зворотньому боці, на звороті, а не на обратній
стороні;
– нахаба, а не наглєц чи наглий (про людину);
– сором’язливий. а не стєснітєльний;
– наполягати, а не настоювати;
– спостережливий. а не наблюдатєльний;
– кмітливий, а не находчівий.
.  .Шановні! Будьмо духовно багаті! Щоб не насміхалися над нами ті, які взагалі не вміють ввічливо спілкуватися і бути чемними. Власним прикладом, своїм способом життя, своєю поведінкою і добрими манерами, без образ, нагадаймо всім і кожному, що ми – справжні українці!

.   .                                       ТАМАРА РОМАНЮК.

4

Автор публікації

Офлайн 10 години

Тамара Романюк

583
Коментарі: 25Публікації: 251Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “НЕ ЗАБУВАЙМО РІДНУ МАТЕРИНСЬКУ МОВУ, АБО ГАЙНІМО ЗНОВУ ВСІ ДО ШКОЛИ”