Для голосування необхідно авторизуватись

ТУТ І МОЯ ДОЛЯ Є…

 

.   .    .                                                      ТУТ   І   МОЯ   ДОЛЯ    Є,  –

. .- Говорила моя бабка НАТАЛІЯ, і міцно обіймаючи, пригортала мене до своїх материнських грудей.
. .Кожної щасливої неділеньки і майже кожного вихідного дня збиралася – гуртувалася моя родина у нас на подвір’ї. Випроводжали “свою ТАМАРКУ”, юну студентку – першокурсницю “до книжок, до науки…” Та особливо зворушливими були хвилюючі миті, коли щасливо сльозилися очі у бабки НАТАЛІЇ, тітки МАНІ, тітки ДОКІЇ, вуйка ІВАНА, вуйни ІРИНИ, ще одного вуйка ІВАНА, – адже “їхня кровинка” їхала до гарного історичного міста КАМ’ЯНЦЯ – ПОДІЛЬСЬКОГО над СМОТРИЧ – рікою “вчитися на вчительку”.
. .- “ТУТ І МОЯ ДОЛЯ Є”, – казала так моя бабка НАТАЛІЯ, допомагаючи мамі і татові збирати – “лагодити” сумку чи валізу із продуктами для своєї внучки. – “ТУТ І МОЯ ДОЛЯ Є” (тобто, частка її допомоги, праці), – не втомлювалася повторювати бабка. – Чуєш, дитино?
. .- Я знаю, бабко, – відповідала я, міцно обіймаючи її.
. .А по суті, вся доля була бабчина НАТАЛІЇНА. Бо ж усьому на подвір’ї, на городі, в садку, коло домашньої живності, що була у сільському обійсті, коло хати, у хаті – бабка моя давала лад. Жінка поралася по господарству ледь не цілодобово. Я й не знаю і не бачила, коли вона відпочивала – вся в роботі. Тато з мамою допомагали їй у вільний час, бо працювали у колгоспі та лікарні.
. .Усвідомила і зрозуміла це я пізніше, коли стала старшою і зрілішою, а життя – буття навчило бути спостережливою, уважною, кмітливою, приймати виважені рішення, міркувати й аналізувати свої і людські вчинки.
. .- Роби все звагом, не пилуй у життю своїм (тобто, не роби поспішних висновків), – повчала мене бабка НАТАЛІЯ.
. .Підсвідомо, якось непомітно, жінка керувала діями тата і мами:
. .- Городину не забудьте покласти у сумку: картоплі (“картофель”) з-півмішка, моркви, червоненький “бурачок”, капусту, цибулі, олії (“оливи”), – нагадувала. А ще молочні продукти (“харчі”): сир, бриндза, молоко, сметана і яйці, також м’ясні страви зі свинини, яловичини, гусячого м’яса. Ну, й як годиться у нашій хаті: свіжий випечений хліб, паланиця із бриндзою, “боханчики”, домашнє печиво, цукром посипане. – Бабка метушилася, перепитувала, переглядала, нагадувала моїм рідним: – “Не забудьте нічого в сумку покласти, аби дитина мала що їсти, бо їде від хати”, – говорила.
. .Усіх продуктів харчування вистачало на кілька днів, обідали, вечеряли всією кімнатою – 3-4 дівчини – студентки. Через напружені й насичені будні на заняттях – лекції, практичні, курсові, реферати – ніколи було й угору глянути. А потім – у студентській їдальні кожний харчувався окремо (хоч спочатку вгурті було).
. .- Дитино, ти не шкодуй їди, ділися з людськими дітьми. Може хтось далеко жиє (живе), та й рідко бачиться з рідними. А хтось – не має відки, бідні люди, – нема кому помогти. БОГ добрий, ВІН усім людьом щось дає в нагороду.
. .Скільки добрих настанов і повчань почула я від бабки НАТАЛІЇ. По-різному доводилось доїжджати до міста КАМ’ЯНЦЯ – ПОДІЛЬСЬКОГО: і рейсовим автобусом, і пасажирським поїздом місцевого сполучення, і літаком (було й таке), та здебільшого їхали з батьками власним автомобілем. Інколи і бабка випроводжала мене на площадці перону, поки очікували відправлення поїзда. І знову – зі сльозами на очах, з БОЖИМ благословінням і молитвою – махала рукою мені моя бабка НАТАЛІЯ.
. .А яким радісним був момент довгожданного телефонного дзвінка на переговорному пункті на пошті (по кілька разів на тиждень), аби поспілкуватися з рідними і почути оте доленосне бабчине:
. .- “Дитино, як ти там? Не слабуєш? Будь розумна, “пазь”(бережи) себе!”
. .Через ще один тиждень, знову і знов збиралася – гуртувалася моя родина у нас на подвір’ї, спілкувалися, випитували, давали настанови і поради “своїй ТАМАРЦІ”… І вкотре чулося: – “ТАМ І МОЯ ДОЛЯ Є…”.
. .Я ж думаю і переконуюся кожну мить: – ТО МОЯ ЩАСЛИВА ДОЛЯ – МАТИ ДОРОГУ МЕНІ РІДНУ БАБКУ НАТАЛІЮ…

.   .                                                                           ТАМАРА РОМАНЮК

2

Автор публікації

Офлайн 9 години

Тамара Романюк

587
Коментарі: 25Публікації: 253Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій