Я в сні живу,я снами марю, Від темної реальності втікаю… Як киснем ,мріями живу І в серденьку надію я плекаю. Мені казали-“Досить марить! Подорослішай врешті-решт…” Мене буденнісь ваша травить, Це покарання,мій арешт. Мені казали-“Ненормальна”, А я читать книжки любила… Усі сміялись -“Жалюгідна” А я фантазіями захворіла. Я замків тисяч сто набудувала, Повітряних,немов ті хмари в небесах… Реальність враз їх зруйнувала, А люди розпалили біль.