Він лише Всесвіту блукач самотній,
Поміж світами, на межі безодні,
Там, де реальність немає суті,
Де звичаї й закони позабуті.
Але, можливо, за новим порталом,
Де захід палає рубіном кривавим,
Й, мов попіл, чорно-сірі небеса,
Чека на нього дівчина-краса.
У світі, де дивно співають птахи,
Срібляться, мов іній, трава і мохи,
Поверхня вод блищить, неначе ртуть,
Завершить він цю нескінчену путь.