Він любив фотографувати, потім чаклувати у своїй кімнаті-фотостудії над чорно-білими життєвими відбитками. Неперевершені чорно-білі витвори мистецтва, які отримував молодий майстер, подобалися людям, адже на них були миттєвості реалістичні та красиві. Від тих світлин йшло сонячне світло душі, легенький вітерець життя. «Чорно-білі світлини несуть у цей світ особливу енергетику, на них […]
Daily Archives: 12.11.2020
11 posts
Сильні емоції розбуджують свідомість. Суперечки заставляють задуматися. А зібрання спонукають діяти. 28.11.2017
Хай кожен думає, як хоче. Когось чужий паркан лоскоче, Когось машина бліком сліпить. Ніхто не знає, ніхто не вірить. Ніхто не бачить чужий біль, Не помічає сіру міль. Їх сліпить блиск, а що ті сльози… Ти мандрівник, якщо в дорозі. Ніхто не хоче знать турбот, Ні піклування, ні […]
На роздоріжжі На роздоріжжі Між коханням та ненавистю Я дивилася у зеркало із жалістю В нім відображення лиш втомленого щастя, Котре шукала Та в пітьмі блукала… На роздорожжі Між прихистком чи відчаєм Мені щодня, ти знаєш, тільки гіршає. Напевно я сама це дозволяю Жбурляти в себе камінь самоти Не […]
Любов – то щастя, що не має меж. Вона не знає ні кінця, ні краю. Скажи, як є. А я кохаю теж. Вві сні і наяву тебе шукаю.
Гіацинти. Автор-Леонід Комаревич. Зацвіли на весні гіацинти, по долинах хлюпочуть струмки, а солдатів закованих в цинку горем вбиті чекають батьки. За селом прокричали лелеки свою пісню журливу, сумну, що із сходу чужого з далека, принесуть мамі звістку страшну. Я ж чекала на тебе синочку! Я молилась за тебе святим! Я […]
Я закохуюсь в тебе щоденно, хоч здається це все неможливим. Почуття, що зненацька, як злива, просто вивели з тіней буденних. Я пірнаю у голосу звуки, насолоджуюсь кожну хвилину. Відчуваю твій подих у спину, ніжним дотиком туляться руки. Ти зупиниш доби існування, тільки поглядом, дивлячись в очі. І слова відтепер є […]
Тобі піднесла яблуко червоне, Немов Адаму Єва у раю. Тоді за всі забули заборони, Ти ніжно шепотів:”Люблю, люблю”. Мені ж забракло слів щось відповісти, Лиш серце виривалося з грудей. Коханню нашому ще довго-довго цвісти, Ми все життя разом з тобою йдем. 2016 р.
Він лише Всесвіту блукач самотній, Поміж світами, на межі безодні, Там, де реальність немає суті, Де звичаї й закони позабуті. Але, можливо, за новим порталом, Де захід палає рубіном кривавим, Й, мов попіл, чорно-сірі небеса, Чека на нього дівчина-краса. У світі, де дивно співають птахи, Срібляться, мов іній, трава і […]