У жіночої долі усе на долоні:
І примружене щастя, й розхристана мить,
Найдорожчі цілунки і сина, і доні,
Й запізнілої рими притишене: «Цить!..»
У жіночої долі усе за порогом:
В когось – райдуга ніжно розводить мости,
А комусь тільки блисне зухвало за рогом
Або кине світанок самотні хвости.
У жіночої долі усе, як удасться:
Чи то пан (ліпше – пані…), чи більше пропав,
Хтось ворожить, хтось має собі оте щастя,
А котрусь навіть сон, та і той обминав.
У жіночої долі усе, як у скрипці:
Як торкнеться смичок, так вона й зазвучить,
Комусь мало зірок, хтось радіє і скибці,
І сльоза то танцює, то нишком бринить.
У жіночої долі бекари й бемолі,
Незакінчені фрази мінорних зітхань…
Не збагнуть того тла у жіночої долі
В світанкових мережках нових сподівань!..
3.04.2011 р.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
