Солдат писав додому лист із фронту
Коханій, мамі й дітям: – Дорогі
Мене чекайте, дасть Бог, повернуся,
Будемо жити в щасті і добрі.
Він повернувся – дому вже немає,
Нема ні хати, ні його рідні
Оте життя, котре війна розбила
Виднілось, ніби марево… У сні
Він був господарем свого обійстя,
У сні кохав, любих дітей ростив…
– Навіщо сталася війна проклята?!!!
У рідних він пробачення просив,
Що вижив, коли їх уже немає…
Йому несила жити на землі.
І тихо,навіть соловей співає
Вечірні поминальнії пісні.
08.05.2015.

