Як гадаєш, буде діло? Чи розквітне? Чи встоїть? Чи незламна? Чи єдина? Як народ той гомонить… За останні кілька років Крові літри, сліз моря А нові невтішні кроки Без надії на життя… Незалежне! Світле! Мирне! І оспіване в піснях… Чарівна моя країно!!! Схоже котиться у прах… Маєм шоу на екранах […]
Daily Archives: 14.12.2020
16 posts
. . ІДЕ – МИНАЄ ДВІ ТИСЯЧІ ДВАДЦЯТИЙ . .Минає… Йде – минає дві тисячі двадцятий, . .Минули й Осінь, і Літечко, й Весна, . .На радісні події і цей рік був багатий, . .Тривоги й болю додАла нам війна. . .Щаслива мить: […]
Бій закінчився, поле поранених, Лише чутно уночі людські стони, І повзає медсестра, шукаючи живих Серед мертвих у просторі пітьми… 2 […]
Не вір чуткам, вони лише примари, В них змісту – як у карканні ворон. Тебе чекає слава, Вольдемаре! Тебе чекають подвиги і трон! Ти ліпше прислухайся до надії, Що підставляє бідному плече, І той, хто нині глузувати сміє, Той завтра кров’ю наглою стече! Найкращої нема за помсту кари Для всіх […]
ДЕТСКИЙ СОН Мне часто снился домик у реки, С деревьями вокруг, пологим спуском. Где папины большие сапоги И удочки его, в проеме узком. Где пахло терпкой осенью всегда, И, почему-то, яблочным повидлом. Где медленно кончаются года, И никаких проблем еще не видно. Палатка снилась, в глубине плавней, Собаки, что за […]
Ой, на святого, тай на Андрія з сестрами-дружками я ворожила. Добрая доля, щире кохання, дім – повна чаша: мої побажання. Ой, на святого, тай на Андрія з сестрами-дружками я ворожила. Півня пускали, воду носили – все як прабабці й бабусі навчили. Ворожила бабця! Мама ворожила! Ну, і я з норовом […]
Я вмію бути зблизька. І далеко. Простою. І нестерпною на мить. Немов весняний дощ, як літня спека… І усміхатися коли душа болить. Я вмію бути ніжною. І злою. І мовчазною – коли так бракує слів… Тендітною. Підступною осою. І мрією, яку хтось не зловив. Я навіть трошки вмію чарувати, Здаватися […]
Всіяне зорями небо, мов квітами, А місяченько, як той садівник Пестить, леліє. слова мовить ніжні Тихо-тихесенько кожній із них. Зіроньки слухають, як зачаровані, Не втомлюються вічно в танці кружлять, Сяють-виблискують, неначе золото, В серці теж квітне хай зоряний сад. 2015 р.
Поводи меня, Пушкин, в дремучем лесу Убаюкай под дубом и цепи навесь Чтобы голые кошки… певцы-какаду Сундуки и пираты… горючая смесь . Охраняли мой сон и меня стерегли Пусть Арина поет колыбельные вслух Поводи меня Пушкин, ведь Жанну сожгли… А потом… было много их, нынче лишь явленный дух . Слышу […]
Степ широкий, око мріє Зазирнуть за горизонт, Серед степу, дві тополі, Разом, майже, років з сот. Чорна – низька і розлога, Та Раїна – вся струнка, Ще й від іншої тополі, Вища зростом, рази в два. Чорна втіху собі мала, Над сусідкою весь вік Жартувала, глузувала, Так минав за роком […]
За мотивами поезії Кучеренко В. Особиста подяка авторові за творчий поштовх . Коли почнеться третя світова? Чекають на підлеглих, войовничих Ви певно знаєте їх навіть імена Пан Жах та пані Психіка – чин вищих . Близнючки Біль, Туга – то одиначка Багато всіх, перелік без кінця Що ж довго тягнется […]
Влезли мысли в пуховик Прошлогодний, зимний Еле-еле да впритык Цвета red – активный . Только дьявол-гололед Подлый искуситель В аккурат бросал на лед Слал в подарок китель . В одомашненном кРаю К горлу нож приставил На клинке стоит «white horse» Мысль бежит: «слукавил» . Искушение в ответ Пуховик сдирая К […]
. . ТАКА ЩАСЛИВА, Й ТАКА НЕЩАСНА НЕНЬКА-УКРАЇНА… . . . .Ген – ген, – он там, десь далеко – чути постріли і вибухи… Глянеш, а здається, зовсім близько, на буремному СХОДІ – йде справжня війна… . .Там – гинуть наші люди, стогнуть поранені воїни, аж до […]
У голосі твоєму – океанський вітер Могутній, немов зоряний Всесвіт, Лунає дзвонами Українського Світу, Українського Космосу аріїв та антів *… 2 У голосі твоєму – правічна пам‘ять Української долі – шукання небес І голос твій недосяжний, немов місяць Обливає гарячим […]
У тепло-сонячних відтінках Холодно-сірої зими! Ішла кудись щаслива жінка З рожево-білими крильми! Її здавалось все казковим: Зима в мереживі цвіла, Вела закохано розмови… І жінку з долею звела! І в тепло-сонячних відтінках Святково-срібної зими Зустрілись чоловік і жінка – Вдвох обійнялися крильми!
Доле жіноча щаслива, Де заблукала, скажи? Може, застала де злива? Тяжість зимових крижин Міцно тебе обійняла Й ти заблукала в тіні? Вчасно прийти обіцяла, Ти обіцяла мені! Доле жіноча щаслива, В тобі-магічне єство! Жінка з колиски смілива. Жінка-святе божество! Доле жіноча! Щаслива?