З-за гір багряне сонце підвестись не в силі,
І не пробитись світлу серед темних хмар.
Лиш чорні зграї круків землю вкрили,
Шукаючи поживи серед дріб’язків і чвар.
На полі брані все залите кров’ю:
Тут кінь і лицар спокій свій знайшли;
Ще день тому всі лаштували зброю,
А зараз не піднятися тілам з землі.
Був ратник кожен сповнений амбіцій
І прагнув подвигів, трофеїв і звитяг,
Та смерть зрівняла воїнів простих і принців,
Перетворивши все живе на прах.
Ще вчора щит чиясь рука тримала,
Мечі тупилися об сталь блискучих лат;
Здіймалися знамена, бряцали забрала,
А нині поруч полягли і стар, і млад.
Непереможні армії зійшлися у двобої,
Володар жоден поступитись не хотів,
В кривавій битві стріли смерть герої,
Виконуючи примхи королів.
А хто живий залишився – той не забуде
Іржання коней і прокльони ворогів,
Стогін поранених і смерті погляд лютий,
В очах того, кого він нещодавно вбив.
І не в одній хатині гірко вдова заплаче,
А скільки сиріт мусить без отця рости;
Бо на могилі тільки чорний ворон кряче,
А пам’яттю звитяжцям стануть лиш хрести.
Автор публікації
Думок на тему “Остання битва”
Правда!🥺