Час
А час бентежним іноді буває,
Його турбує щастя й сум людей.
Він співчуває, як ніхто не відчуває
Знає безліч непотрібних нам речей.
А час таки турботливим здається,
Він пережив моменти, що ятрять
Дарує сміх і з нами він сміється
Дає надію, коли руки вже тремтять.
А стрілки циферблату чорно- білі
На все свій час, на все своя сторінка
Очі блакитні маєш, а чи сірі?
Ты, українець, а чи українка?
А час покірним іноді буває,
Чекає, щоб прийти в потрібну мить…
І обірветься те, чого не вистачає,
Щось заболить у грудях, защимить.
Проноситься життя, немов той вітер,
Зупинеться одного разу й він.
Руйнують наші дні з похмурих літер,
Той Блискіт блискавиці й лютий грім.
А час старезний, наче цілий світ,
Схопив він людям голови думками
Ми проживаємо безцінні сотні літ,
І рік за роком, роки за роками.
Про мудрість Часу, знаємо напевно,
Підказує, потрібні нам слова.
По колу Він блукає безперервно,
Допоки Він іде, іду і я…
Тік-так… Тік так…
Автор публікації
Я полюбила душу, а не тіло
І щастя криється в буденності життя.
Солодка та оманлива надія
Веде мене за руку в майбуття
Титул: Небайдужий читач
