“Несвоєю” людиною ґвалтувати тіло і душу лиш тому що хтось сказав, що ти мусиш?… Спільні діти, квартира, машина, майно – це причини, чому тобі все одно – з ким ділити ночами ліжко, бо за штампом у паспорті на секс в нього знижка?… Це такі суспільні розцінки на украдене щастя і сон поруч, але обличчям до стінки? Ти готова забути назавжди, як то – “мурахи по шкіри”, бо “повинна” радіти спільно нажитій квартирі? І так боятись почати спочатку, що перед серцем своїм в усьому винити печатку?.. Боятись лишитись самій із дітьми або втратити його гроші і тому запевняти усіх і себе, що “який він хороший!”?.. Випадково когось “свого” покохати і, за це відчувши провину, себе жорстоко картати?..
Тож хай я буду дивна для вас у своїй іпостасі, але я – за любов, а не за проституцію, розтягнуту в часі.
Анна Корольова
14.11.2020