Ти розумієш, що кохаєш, коли все набуває змісту. Заховані в одяг, крила виймаєш і ніби летиш над містом. Відчуваєш повітря на смак, але ніяк не можеш надихатись. Шпарке серце тріпоче у грудях, мов птах, а до розуму не докликатись. Ділиш надвоє чужі болі і радості, бо вони вже стали й твоїми. Надаєш перевагу лиш справжності і понад усе чекаєш обіймів…
Анна Корольова
01.02.2020