Для голосування необхідно авторизуватись

Дві ноти

                                   «Дві ноти невловимі, і збиточні,

                                     І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»

                                                                                 (Ів Бонфуа)

Серед темряви цієї комірчини-світу

(Хоч неозорої, але таки комірчини)

Лунають дві ноти (звуки скрипки),

Я в того скрипаля запитував,

Чому грає таку сумну мелодію,

І чому тільки дві ноти так довго звучать,

Коли рвуться струни – наче ножем різані,

Я того скрипаля просив:

Зіграй мені «Брудне старе місто»,

Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,

Чи хай уже буде – «П’яного моряка»,

Я тому скрипалю казав:

Ми не вміємо слухати,

Люди поглухли, а ти скрипку,

Люди жебрають, а ти про радість,

Люди риють могили, а ти весільної.

Та він чомусь посміхався,

Нічого мені не відказував,

Той скрипаль – з сумними очима,

З чорною скрипкою,

У білий хітон вбраний,

З бородою кольору Галактики

І такою ж довгою,

І де там джигу, де там чардаша –

Тільки дві ноти дарував мені.

Чи то не мені – Порожнечі,

Чи то не Порожнечі – собі,

Чи то не дарував, а просто плакав –

За нами – невдахами…

1

Автор публікації

Офлайн 10 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій