Для голосування необхідно авторизуватись

Любас мандрагори

        «…Де поза розумом чуття провалля, наче нетрі темні,

             незрозуміла мова вір прадавніх нас оточить…»

                                                                  (Богдан-Ігор Антонич)

Колишній ватаг флібуст’єрів

А нині шукач таємного,

Що кинув ваготу якоря

Між скель біля селища

Сіровбраних пастухів-обідранців

Чи прочан до землі небуття,

Оселившись у башті-сові

Запалює свічку

Самотню, як човен в негоду

Рибалки мертвого

І чекає, як дзигар

Покаже годину тьми найчорнішої,

Щоб кинути крило лилика

До ялівцевого трунку.

Любас мандрагори,

Чорнокнижник готичних літер

Видивляється крихітки золота

У киплячій роторті-гамарні.

І снять йому герці

Та шафіри штудерні,

Вітрила пошарпані вітром

І таляри дзвінкоголосі.

Оминають його обитель,

Його понуру башту

Оплетену прочитаном –

Твердиню барона давно загиблого,

Замок династії давно вимерлої,

Башту чарівника-лорда

Селяни у свитах подертих,

Монахи у чорних рясах,

Повії в зелених платтях.

І тільки поет один –

Філід останній

З клану законників-брегонів

Відвідав колись кам’яницю

Щоб послухати казку

Чи то понуру легенду

Про смерть.

1

Автор публікації

Офлайн 14 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій