Для голосування необхідно авторизуватись

Шкіряний човен

                              «Я останній супутник Брендана…»

                                                            (Ірландська легенда)

Ми тесали свій човен

З твердого ірландського дубу,

В якому лишив свої ікла

Чорний вепр Торкдув,

З дубу, якого торкнувся Белл блискавками,

Якого сушило Сонце і зрошував Дощ –

Дві стихії, якими одвічно клянуться ірландці (ми).

Ми майстрували щогли

З гнучкого ірландського ясена,

Що самотньо ріс на горі святого Патріка

І поклонявся осінньому вітру.

Ми здіймали вітрила з льону,

Що ріс під синім небом,

І вбирав його кольори в пелюстки

І радів кожному дню світлому,

Ми знімали останні сорочки,

Вибілювали їх морською сіллю

На сліпучих променях

Білого липневого Сонця.

Ми обтягували човен волячою шкірою –

Міцною, як наші жили

Чорного рогатого велетня,

Що блукав пагорбами Бруг-на-Бойн,

Пив з озера Лох-Ло.

Ми – чотирнадцять віруючих і троє невіруючих,

Пливли чотирнадцять літ –

Наздоганяючи руде бородате Сонце.

Ми ступили на зелену землю острова

Тір-на-н’Ог і повернулись:

Будувати монастирі з дикого каменю.

Ми плили в шкіряному човні думок

По зеленим хвилям історії

Ми – монахи ірландського Неба…

1

Автор публікації

Офлайн 14 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій