Друге пришестя Пандори: Назбиралося дерев’яних скриньок, Нема кому відчиняти і зазирати, Що там заховано-поховано, Не цікаво нікому, навіть гетерам, Що там лишилось на дні (А лишилась надія – Останнє болюче нещастя) (А може і не лишилась?) Друзяко Улісс!* На острові Всіх Вітрів Знову раптова вакансія: Нема кому пильнувати** Білих овечок […]
Без категорії
2046 posts
Небесна блакить чарувала,Витали пташки невгомонні,На сонечку радісний спалах,Весна вже ось-ось на порозі. Прокинуться квіти й нарешті,Потягнуться ближче до світла,Малює душа у безмежжі,Яскраві незвичні суцвіття. Цю пору стрічаєш, як вперше,Прийнявши єства всю чутливість,Неначе землиця воскресла,Її первозданна цнотливість.
Новий рік уже на порозі,Життя віддзеркалює настрій,Сніжинкам підставлю долоні,Тож мрії, розтанули наспіх. Чекаєш немовби дитина,Те диво і казку зі скриньки,Як пахнуть завжди мандарини…Згадав я давнішні дрібнички. Кумедне хлопчисько маленьке,Що віршик готує на свято,Цукерки, ялинку й до речі,У пам’яті кілька колядок. Дитинство безхмарне пробігло,Щастило в час мирний прожити,Батьки нам твердили постійно,З […]
Святий вечір… сніжно в лісі,Чомусь гірко, плаче янгол,Покрив крила сизий іній,Його серце б’ється часто… Злітав в кожну хату нині…Згадав діток… стільки щастя,Були разом рідні… звичай…Нараз тиша… страшно навіть. Хоча й давить хмуре всюди,Ось-ось зірка в небі зійде!Моліть Бога, добрі люди,Авжеж знаю, вашу мрію!
Так дивно кружляють сніжинки,Вітрець додає куражу,Він срібла підсипав зі скриньки,Щоб сяяти гоже вбранню. Готові у фуги акорди,Мотиви створила сама,На вікнах, як розпис, всі ноти,Мороз залишив жартома. На ранок лиш сонечко зійде,Біленькі іскряться поля,Коли наближається січень,Зима осідлала коня.
«Сині сутінки – то вечір, а темно-сині – це ніч.» (Джеймс Джойс) Славко робив гімнастику тільки під час негоди. […]
Туман дрімає застеливши річку,М’яким покровом зі сріблястих іскор,Надвечір нічого робити вітру,Сьогодні в тиші… покидало літо. Тож рано встанеш і побачиш осінь,Хоча, тепленьке привітає сонце,Дерева ніжно приголубить промінь,Оберне в золото яскравий жовтень. Багрянцю кине листопад, а згодом,Давай не будемо гадати далі,А просто жити у любові… довго,І пити каву, найсмачнішу вранці.
Хай дощик холодний, змиє печалі,Пролинуть хмарки, та й знову світанок,А пташечку ранню, сонце надалі,Освітить любов’ю, ніби неждано. Ти думала осінь тільки журлива?Вона надихає душу напрочуд,Потому і цінність має мінлива,Бо золото завжди сипле в негоду.
Хай дощик піде… той звичайний,Рясний та трішки прохолодний,Рівнини просяться засмаглі,Надалі щоби не обходив. Жарінь ця добре докучала,В садку зів’яли чорнобривці,Скінчилось буйне існування,У флоксів… спекою убиті. Земля чекає переміни,Нова потрібна їй ґаздиня…Яскрава, з поглядом привітним,Нам осінь двері відчинила.
Ти сину не гостри словами,Крізь себе пропускає мати,І крається душа ночами,Болить і так нестерпно давить. Чи винна, що незрима стрічка,З’єднала із дитям назавжди,Тому і відчуває віддаль,Життя підкидує капкани. Як випустить у світ дорослий,Мов ластівка, витає небом,Бо знає, він бува, жорстокий,Скажи лиш їй, все добре, ненько…
Її ходу вже не впізнати,Вона нестепна у розмові,Тепер і правда не до жарту,Відколи ночі у безсонні. Забута сукня, та…рожева,Тонке мереживо й прикраси,Підходить зрідка до люстерка,Волосся трішечки підправить. Мов камінь виглянув із моря,І бурю стримати зібрався,Нараз випробування вдосталь,Війна приперла нам, зараза. А жінка… ніжна, що казала,Дівчата, в слабкості вся сила,Втрачала радість […]
Думки збігаються на вечір,Із ними як лягати спати?Заснути хочеться нарешті,Нестерпні, відтепер на варті. Сама не відаю навіщо,Рахую слоненят скоріше,Їх видно, мовбито магнітом,Притягує, аж очі ріже. На зорі гляну, віковічні,Казковість надихає завше,Ось тільки наміри безплідні,Пів ночі дожидати манни. Сміється місяць, так лукаво,Бо кількість зірочок вже знаю,Чекає тиша на світанок…Я зараз сплю, […]
Садок дочекався серпня,Тож хочеться взяти пензлик,Троянди казкові барви,Краса розмаїттям манить. Повсюди, куди не гляну,Гармонія… чути арфу,Торкнуся цвітінь і дивно,Вже сяю погожим блиском. Тепло відчувають квіти,І тягнуться ніби діти,Тому й почуття найкращі,Душі віддають без фальші.
Незвичний сон цієї ночі,Наснився в зорянисту пору,Немов у благодаті Божій,Лечу я на хмаринці вгору. Відчувши неземну підтримку,Витаю у півсонні дивнім,Втішаюсь чарівною миттю,Як Місяць розсипає блиски. Тримаю у своїй долоні,Відвічні потаємні знаки,Безмовний загадковий гомін,Цю душу неабияк вразив.
У квітневім дивограї Та барвистому вінку Красна-веснонька співає Пісеньку таку дзвінку. Їй граки допомагають, Вторять в унісон шпаки. Незабаром солов”ями Тьохкатиме залюбки. Й джерело виводить соло, Під вербою струменить, Срібло розсипа навколо З крапель чистих та смачних. Виграє музика-вітер На сопілці з бузини. Кращого нема на світі Як мелодія весни. […]
. . . . . . . . . . . . . . .І ДЕ В І Й НА… . . . . . . . . . . . . . . .Іде війна… Стріляють десь далеко там… . .Пора тривожна в УКРАЇНІ і сумна, . .Багато всюди […]