An August evening slowly fades away, The air is fresh and smooth, the fields are ripe, Their beauty is immense, catches the eye, The spikes of wheat just flow all day. The quiet sadness sits on shoulders now, The summer opened road to a new autumn, And August goes away […]
Переклади
26 posts
Переклад: Вільям Шекспір, сонет 1. Від найгарніших сотворінь ми ждемо висі, ніколи, щоб троянди не помер чудовий вид, та з часом після дозрівання він зникає, носити ніжний спогад спадкоємець міг: але ти маєш власні сяйні очі, світло вогню від себе споживай, а хто в достатку творить голод, ворог […]
Where there’s a blue fog… Behind a river through a field, A bright star shines That carries hope… It informs that Calmness will come into the heart, Only memories will fly, a saint A saint vision that people will not break, They will go firmly to their goal… And there […]
Birds sit down on branches of a tree They don’t know who planted it They sit down because it is And it doesn’t belong to anyone. Under a tree Eve walks, She wears a fern-colour dress, She gathers yellowish apples to bring them for Adam to taste. Adam doesn’t know […]
I can forgive you everything but your absence. You, like a tea leave, got dissolved in my cup And you blurred with a cinnamon cobweb of roads. I try to recall your face, but in vain, You are just a brown tea stain. I can forgive you everything but your […]
ДОПОКИ ТИ СПИШ допоки ти спиш і допоки не спиться мені міняється вітер спливають зірки пори року допоки ти спиш я молю тебе знов – пломеній на всю свою усмішку світлу і ніжність широку допоки у сон твій по лезах зелених трави збігає роса заколисана вітром вечірнім з лугів тих […]
Інтернет схожий на поїзд далекого прямування. Ти їдеш. Весь час підсаджуються нові і нові пасажири. Уже звичні пасажири виходять на станціях. Іноді, щоб відлучитися за продуктами і гарячими пиріжками. Іноді, назовсім. Іноді вони повідомляють тобі про це. Іноді йдуть мовчки. Трапляється, що ображаються і йдуть, голосно ляскаючи дверима. Можна їхати […]
Удвох залишилися ми по цей бік горизонту, алеї кінець розчинився серпанком озону, години спливають невидимо в ясність прозору. Задуха. У спеку тремтливу закована тиша, як сріблом кора на деревах розквітчана пишно, ні птахів, ні долі, лиш небо і Око Всевишнє. Для ока пейзаж, наче шахи для мозку і знову вино […]