За проваллям Денисовим, Чорним пагорбом за, Ходить подруга бісова – Невимовна краса! Варить щось у відернику, Гасить словом зірки, Хижі тіні-химерники Розповзлись навкруги. Кличуть сови стривожено, Вище пагорба дим, І козак заворожений Спить під пагорбом тим. мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»
Інша поезія
656 posts
Було і просто, і квітнево, Без метушні і тісноти, Куняли заспані дерева, І хмари бігли хто куди. Червоним мазалось на сході, Домів гасилися вогні, І так мовчалося природі, І так мовчалося мені.
Який заплутаний прогрес! О, скільки в ньому є смертельного! Казали, що Христос воскрес, Та, певне, в світі паралельному. В чужих словах – ані душі, І, як бракує одкровенності, Любове! Ти хоч не бреши Мені своєю нескінченністю!
Приходив день, Предивний, гордовитий, Дививсь лукаво Сонячним лицем, Щось говорив Про натяки на літо, А сам трусив тихенько Морозцем. Сміялись очі – Дві великі сливи, Мовчали тіні Кольору смоли, Лише коти, Правдиві і щасливі, Іще минулим березнем Жили.
Не примножуй даремно муку, До невдачі знайди терпіння, Бути другим – це теж наука, Бути другим – це теж уміння. Для природи усе єдино – Перший, шостий чи тридцять п’ятий, Хто прикриє, нарешті, спини Тих, хто першим іде вмирати? Це ж не люту схопить недугу, Це ж не мрії згубити […]
18.03.21 (22:00) Ты слышишь, как стремительно и быстро.. Проходит время, тикают часы..? В душе мелькают памяти картинки, Не замечая грани, полосы.. Черты.., что отделяет дни, недели, И годы, – те что в памяти как сны.. Меняются места, – снега, метели.. Потом всё как и прежде ждём весны.. Откладываем важное на […]
Тату, ти тут є?.. Побачить тебе хочу… Покажись мені, Заглянь у мої очі, Хоч останній раз, Щоб я запам’ятала.. Тугою журби, Твій сон оберігала.. Ранок настає.. Та він пустий для мене.. Де ти зараз є? Все вічне і натхненне Розвіялось мов дим.. І хтось мені шепоче, – Тримайся, сильна ти!, […]
28.11.20 Как папа любит дочку, так никто… – Поверь, тебя никто любить не будет.. За всей за этой грешной суетой.. Лишь папа тебя в горе не осудит… Посмотрит лишь в глаза, – И всё поймёт.. Поддержит, скажет, – “В жизни так бывает”.. Никто другой, поверь, – никто другой, Души твоей […]
На вулиці легенький морозець, Весняний день блукає десь далеко, Сніжок дрібний – колише вітерець, Весна мов затаїлась, – спить тихенько. Душа за сонцем сумувати стала, Мене зігріє теплий чай в руках… А погляд у вікно – сніжинки проводжала, Вони кружляли вальсом у садах. Але так хочеться, щоб разом із весною, […]
довгомріяна тиша непридумана мить невідлежані вірші просять в люди пустить снігу вщухли паради дух морозяний вмер небо просить поради що робити тепер щось манячить чудесне чи доба чи роки і годинник на весну повертає думки
По дороге домой… по улочке Вдоль витрин из шикарных роз, Вместо купленной школьной булочки, Мне ребёнок тюльпан принёс! Вместо купленной школьной булочки, Как ответ на простой вопрос, Для уставшей от будней дурочки… Мне!… Ребёнок весну принес!
О, земле, сповнена дарами! Ти будеш жити у красі: Іще не всі замовкли храми, І душі скурвились не всі! Ще дні останні не близенько, Іще пекельне не пече, Ще гідність є, і я, маленький, Підставлю їй своє плече.
Все буде дощ. Все буде весна. Все буде небо і земля. І знову втрачене воскресне Під криком першим журавля. Все буде дивне і чудесне, І, в блиску талої води, Все будеш ти, інакше весну Навіщо Бог пустив сюди?
Рано утром проснувшись, Красавица Вдруг решила отправиться в путь. Чемоданчик сложила, как нравится, Лишь добавила сверху чуть-чуть : Кружевное бельё и чулочки, Пару строк из любимых стихов, Прозапас шерстяные носочки И флакончик любимых духов… Беззаботна, рассеяна, ветренна, Но и в этом прекрасна она… Открывает объятия медленно, Ведь на то она […]
Іноді… Слова: “Все буде добре”, Звучать якось розпачливо болюче. Як тихе та немислиме випробування, Яке, здається, просто неминуче… І ти в слова: “Все буде добре”, Вкладаєш відчай свій, даруючи надію. А серце розривається на дрібки, Й я розумію, що сьогодні лицедію… Іноді… Слова: “Все буде добре…
Ну и что , что февраль! Не взирая, Ты на сердце весну расстели! Ароматный букет допивая, Две ладошки к теплу поднеси! И умойся лучистым рассветом! Поздоровайся с новой мечтой! Отправляйся за нею по свету! Приглашаешь? Ну что, я с тобой!
Не кажи на мене “чудова”, Адже я такою не є, Бо тяжіє гріхів підкова, Цокотить і нагадує… Б’є… Не кажи на мене, що світла, Я не є такою! Не є! У багнюці душа залипла, Навіть серце моє – не моє… Попроси для мене прощення, Я благаю … Благаю… Молю… І […]
Я хочу вернутись в дитинство Коли мама співала пісні Те тепле її материнство Дороге, сокровенне мені. Бабусин рум’янець червоний За хусткою сховавсь на зорі. Голос рідний, знайомий Звучить, як не звучать солов’ї. Дитинство палке і жадане Вернутись туди б хоч на мить. Я хочу на руки до мами […]