Дозволь зайти у таємничі двері: Вони прочинені сьогодні. В народі є одне повір’я: Їх прочиняють серед ночі. Дозволь заглянути в люстерко: Там – відображення безодні, Бо доля – дісно фантазерка, А ночі зараз то холодні. Дозволь до серця доторкнутись: Воно пульсує дивовижно… Ми все ж змогли так розминутись – Життя […]
Iнтимна лірика
530 posts
Сердце к сердцу, и атом к атому, Переливами, перекатами И рассветами, и закатами, Простынями насквозь помятыми. Слово к слову, молчанье к золоту, Наковальня под крепким молотом, И гранат пополам расколотый, Кофе чёрный и свежесмолотый. Тело к телу, и волос к волосу, Запах тела и запах голоса, Новых рейсов огни и […]
… Если очень хочется, значит можно! И, если, опасно, – то осторожно! А, мне бы кофе, да внутривенно… И с сигаретой… попеременно… А свято-место… пусто не будет! Кто пожалеет, а кто-то осудит… Только, прощать… уже слишком поздно… Месть, как холодное – грациозна… Жизнь пролетит быстрой рекою… Вокруг оглянись… кто есть […]
…Сегодня сон приснился мне: Записку я держу в руке, Мне пишешь ты, о том, что море По мне скучает на просторе, О том, что чайка одиноко В небо взлетает так высóко… Что якорь, море и волна… И что тебе я так нужна… Но это сон, лишь сон, не явь, Корабль […]
Ах, это безумное чувство свободы… Я даже, могу не вернуться с работы… Потому что в кафе я зайду, что в Пассаже… Там мужчина, пьет кофе, улыбнулся мне, даже… А потом, понеслась, как в кино кинолента… И бокал, и вино, и еще комплименты… И ночная прогулка под фонарями… И танец, […]
Скажіть мені чому навіяв дим? Вночі так понад тілом шепотів, Солодкий нарікав ,що добре з ним, Здурманити мою душу хотів. Скажіть чому цей дим заполонив? Розхристав тіло мовою кохання, Шалений присмак звабити зумів, А я від нього потопала зрання. Скажіть ,чому цей дим мене схопив? Як довго я від нього […]
Знайшла свій шлях за просто так. Не дослухалась заборони. До щастя вів таємний знак, Тримав долонями долоні. Сказала: “Зимо, прощавай!” І вже зустрілася з весною. Не попросилася у рай, Та розминулася з бідою! Тепер і в сні, і наяву Я точно знаю, що щаслива. Я не існую, я живу. І […]
До зірок летять сніжинки Вогники і порошинки Наших душ, думок бентежних, Щоб розтанув лід безмежний Згодом там в сузір’ї Лева Буде все, як бути треба Буде все, а поки знову Заспівай цю колискову Невагомість наче зрада На губах твоя помада Напівтемрява дзеркальна Наша помилка фатальна Ти кохай […]
Праворуч – лід, Ліворуч – лід, На хмарі – сонечко стокриле. О, скільки за тобою вслід Пустив думок я світом, мила! А ті верталися назад, А думи й тіні не спіймали, І проростає в небо сад Моєї тихої печалі.
. . ЛЮБЛЮ, КОХАЮ, …ПАМ”ЯТАЮ . .Люблю, кохаю… Й досі я кохаю . .Тебе, мій любий, тілом і душею, . .Й твоє кохання у серці маю, . .Та обіймаю радістю своєю. . .Кохаю за усмішку чудову, . .Яка теплом так ніжно зігріває, . .За тиху і […]
У покривалі радості та втіхи Я посміхнулась справдженій надії. А щастя є. Воно святе і тихе. Воно разом зі мною нині мріє. Змінився світ. І не скажу нізащо, У чім його велика таємниця. Чудово все. А завтра буде краще. А серце вже нічого не боїться.
. . СВІТИТЬ МІСЯЦЬ ЯСНИЙ УГОРІ . .Світить місяць – місяченько угорі, . .А я, закохана, дИвлюся на зорі, . .Мандрую любо в заквітчанім дворі – . .Над головою – ген – небо неозоре. . .Світить місяць, світить ясний все мені, . .Я лічу зіроньки в ГОСПОДА небесні, . […]
. . ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТИ ЦІЛИЙ СВІТ… . .Так щиро хочеться мені всміхатись, . .Сміятися з любов”ю на широкий світ, . .З тобою, мій коханий, зустрічатись . .Та дарувати кохання дивоцвіт. . .В долонях сонце хочеться тримати, . .Твою зіроньку спіймати […]
Это сложный был год. И пора подводить бы итоги. Каждый день был моим. Неизведанный, новый урок… Все чего-то ждала. Только жизнь расставляет пороги. И в накал тишины тем пронзительней рвется звонок. Время жить и летать. Потеряться и в датах, и в числах. Поскользнувшись, упасть. Может, снова почувствовать боль. Не копаться […]
Життя верталось в береги, І всесвіт був якийсь розмитий, А за вікном цвіли сніги, А за вікном забули літо. І не тримався день в сідлі Та під горбок котивсь помалу. Останні ябка на гіллі Когось уперто виглядали.
У тепло-сонячних відтінках Холодно-сірої зими! Ішла кудись щаслива жінка З рожево-білими крильми! Її здавалось все казковим: Зима в мереживі цвіла, Вела закохано розмови… І жінку з долею звела! І в тепло-сонячних відтінках Святково-срібної зими Зустрілись чоловік і жінка – Вдвох обійнялися крильми!
Доле жіноча щаслива, Де заблукала, скажи? Може, застала де злива? Тяжість зимових крижин Міцно тебе обійняла Й ти заблукала в тіні? Вчасно прийти обіцяла, Ти обіцяла мені! Доле жіноча щаслива, В тобі-магічне єство! Жінка з колиски смілива. Жінка-святе божество! Доле жіноча! Щаслива?
В душе расцветает цветок, Будто свет в пылающем закате, А я маленький, холодный лепесток Того цветка, В прекрасном аромате. А я вижу свет, Тогда и я не знаю, Чего же вдруг душа моя В прекрасном пламени пускает Долю в холод лепестка. Свет в пылающем закате Снова в сердце боль тая, […]