Спливаю м’яко по стіні – не відчуваю ніг. І тіла. Мені нема до тебе діла… Воно… заснуло у мені. Заклало вуха. Так буває, коли пірнаєш. Чи кричиш… Коли так голосно мовчиш, немов мовчанням сповиваєш й воно усюди.Завжди. Скрізь. Так дивно якось, фантастично. Ти, як ота погана звичка, тихцем зникаєш й […]
Iнтимна лірика
530 posts
Не треба тіло без душі Мені твоє! Мені й душі твоєї Вже не треба! Змінився транспорт, Розклад, рубежі, Змінилась швидкість, Напрямки і межі… Тепер у кожного Є свій вагон, Квиток свій є, І є своя спокута: Моя — то жаль По втрачених літах, Твоя — то гріх За ненадійні руки…
На згинах її ключиць зупинилась мить, І сонце шукало виходу в її віях, Зривалось, падало в річку, яка тремтить Від кожного його дотику в її хвилях… На згинах її ключиць оселявся сніг, Її цілував невизначено, навмисно… З овалу її плечей починався збіг Із тим що не мало статися і приблизно… […]
Горіла я… І у своїм огні тебе до щенту все-таки спалила. Яка шалена у вогню тім сила, що і мене не лишила мені. Горіла я – й перегоріла. Стліла. Остання іскра спопелила вмить. Обпечена ще скімлить і болить душа та біль уже не мучить тіла. Святий вогонь сліпих любові й […]
Дивуюсь власним відчуттям: дивлюсь на тебе – і не бачу. Заплющу очі – ледь не плачу – розплющую – однак нема. Я точно знаю, що ти поруч. Так пахне твій одеколон… Так пахне мій в тобі полон! Не сплутаю ні з чим! Ніколи! І чую дихання твоє. Як серце гучно […]
Зміліли ріки і змаліли береги. Шпаки клюють черешні за хатами, І вОрони горіхові верхи Збивають заїдастими ротами. Замулились джерела і ставки, Де моя мати срібну воду брала І обвінчалася я з сумом навіки, Й тривожним сон став, як нічна заграва. Затихли птахи-співуни у небі, Лиш сумно щось приказують в бузку, […]
Грішне кохання З тобою ми зустрілись надто пізно, Коли весна і юність відцвіли, Подарувало літо нам сім’ї намисто І осені настали тихі дні. Нам було байдуже, що скажуть люди, Та неважливі стали пересуди І зовсім не бентежили нас погляди цікавих перехожих, Кохали ми, хоч знали – так негоже… […]
Розчеши мені, мамо, коси, заплети у тугі джгути, синю стрічку – весняну просинь – у волосся моє вплети. По голівці погладь рукою, щоб забулися всі жалі, щоб проблеми, тривоги й болі знов здалися такі малі, як в дитинстві, що босоного топче серця тугий клубок, як же важко, помилуй, Боже!, став […]