Повзе Руаном із майдану чорний дим і розчиняє готику церков. У ритмі плачу кованих підков лишає маятник невидимі сліди. А на майдані посідало вороння, вервечками французьких молитов підв’язане, посередині – стовп… Байдужий кат коней не підганя, щоб із бруківково-колісним дзвоном біг не потривожив тіней в майбутті, де місце уготоване святій, […]
Історична лірика
61 posts
Не торкаючись трав, не лишивши сліда в порохняві доріг, уникаючи поглядів вікнами розокулярених міст, у сідлі він летить і ніколи йому не завершити біг, поки знов на шляху не постане з віків той обпалений ліс. Стрічний вітер вплітає сваволю в вуздечку коня. Дно зіниць – зцементований відчаєм […]
Білозубо виблискує степ під святковим обрусом, тихопружно прозорить чекання Різдвяного чуда. Кришталево ковил дзеленчить замороженим вусом, над безмежністю грається з вітром чаїна-приблуда. Та застигла краса козакового зору не вабить. Біг коня випереджує думка, минаючи обрій, їй зрадлива закутість річкового скла – не завада, поки кличуть і ждуть – недіждуться з […]
Хлопчику, хлопче, несеш, мов свічу, історію. Станеш безсмертним – пізнаєш криваве таїнство, бо причастишся не тілом глевким Христовим, а сірим металом, що в горлі, неначе птах, зросте. Хлопчику, муже (торкався а чи жіночого стиглого лона?), не виполять, не зітруть тебе: доки наймення пресвітле твоє замовчують, сходиш знаменом (чи ж – […]
..Холодний Яр..історія життя.. ..історя квітучої землі.. ..народу, що ту землю прославляв.. ..життя віддав..складав вірші..пісні.. ..народу, що боровся за життя.. ..без гніту..рабства..за квітучу долю.. ..щоб згинуло з землі усе сміття.. ..ішли на смерть щоби здобути волю.. ..о скільки зрадників ти породила земле.. ..що за копійку душу продавали.. ..а скільки нечесті твої ганьбили стежки.. ..і на шматки твої простори […]
Долаючи з Батурина дорогу на Крим турецький й Запорізьку січ, стрів біля річки кобзаря старого козацький сотник Дума віч-на-віч. Сидів сліпець на березі крутому і піснеслів наспівував сумний. Давно старий не мав сім’ї і дому, тож душу укладав в переказ свій. Перебирав співець бандури струни і над […]
Тобі, Мама́ю, слава йшла до рук Стелився ковилою степ під ноги… Та кряче на твоїм кургані крук, Дітей обрали різнії дороги. Хто ворогу твоєму уклонивсь, І стерлось у роках його імення, Хто далі від царів і бойовиськ Поміж лісів підняв твоє знамено. Прозвались мамая́ми козаки – Сміливці, що ненавидять неволю. […]