Відносить вітром згаю журавлів Далеко десь за обрій синій-синій. Купається ще вересень в теплі, Хоч вечори вже прохолодні нині. І вранці роси сріблом миготять На скошених уже пожухлих травах. Спалахує на сонці раз у раз Золотом диво-осені заграва. 2004 р.

Колючими жовтими стернями Осінь пробігла в полях, Знаходила там іще зернятка Й згодовувала їх птахам. І лісом вона прогулялася, Золотом вкрила листки, Сухими пожухлими травами Встеляла вузенькі стежки. В садок яблуневий заглянула, Збирала врожай стиглих груш. А вони в роті аж танули, Смаку цього нам не забуть. Напилась води із […]

Осінній день був сонячний погожий Та вітряний. Надвечір вітер втих. Подумалось: напевне піде дощик І він пустивсь такий рясний-рясний. Стікали краплі по листках кленових, Били у шибку, наче в барабан. Та все ж осінню пору вечорову Таку як є треба приймати нам. 2025 р.

Надвечір”я, надвечір”я, Сонце йде відпочивать,Бачиш – обрій червоніє? Полум”я, як від багать. Надвечір”я, надвечір”я, Заколисує вітрець У саду та на подвір”ї Пелюсточки хризантем. Надвечір”я, надвечір”я, Вже ковзнули промінці І по квітах, і по гіллі, Зичили добраніч всім. 2025 р.

За сосну високу заховався місяць, Звідти добре видно йому поле й луг. Підморгує зорям, їх до себе кличе, Щоби розсипали золото навкруг. А воно поволі легенько лягало б І на воду в річці, на верби косу, На густі високі шовковисті трави, Всім подарувало дивну цю красу. 2018 р.

Пада, пада, пада лист І танцює падолист Під мелодію струмка. Вітру музика дзвінка На увесь ліс знов луна То весела, то сумна. Чути кришталевий дзвін, Звідки долинає він? Це на крапельках роси Грають сонця промінці, Дощик в бубон вдарив теж, Гарний осені оркестр. 2015 р.

Завірюха розгулялась, Почалася заметіль І на землю щось лягає, Але це не білий сніг. Вітер листячко зриває Із берізок золоте Та кленове теж кружляє І мете, мете, мете. Заміта вузьку стежину,Заміта широкий шлях І траву, що біля тину Сірим кольором взялась. А ще листячко калини Пада бурштином до ніг. Із […]

Десь у блакиті небесній Купаються хмари розчесані І кучеряві також. Приємно щоденно їх бачити, Їм то сміється, то плачеться, Тоді вже рясний іде дощ. Чи звечора він, а чи зраночку Мережить-снує землю-матінку, Дає їй вологу й снагу. А сонечко яснеє вигляне, Кудлаті хмарки та розчесані Удалеч кудись попливуть. 2025 р.

Хризантеми, хризантеми Білі, жовті та рожеві, Ще – червоні та бузкові – Квіти різнокольорові. Пелюсточки-щічки їхні Ніжно так цілує вітер. Наче неньку люблять осінь І цвітуть аж до морозів. 2025 р.

Темним крилом покрила ніч сади, Долини й луки, став заколисала. Верба схилила коси до води, Їй вітер шепотів, щоб міцно спала. Десь вистрибнув угору коропець, Зробивши сальто знов зник під водою, Цей плюскіт було чути на кінець Ставка старого, де із осокою Секретами ділився очерет І місяць їм підморгував лукаво,З-за […]

Так тепло, хоч Покрова одцвіла Рясним жовтогарячим падолистом. Ми ще купаємось у сонця промінцях Та славимо красу оцю одвічну. Калина, мов дівчина молода Дає червоні щоки цілувати Теплому вітерцю, який літав І чемно запросив потанцювати. Шипшина, хоч колюча та усе ж До себе кличе, щоб плодів нарвати, Смакуйте ягідками глоду […]

Котиться, котиться, котиться За вітром кудись жовтий лист. Хочеться, хочеться, хочеться Сховатись й собі в падолист. Осені, осені, осені Тихо сказати: ” Прощай, Що було не так, то ти мені,Красунечко вже вибачай.” Кетяги, кетяги, кетяги Калиноньки дивляться вниз. Жменями, жменями, жменями Зберем намистини ягід. Зробив морозець їх солодкими, Не віриш […]

А літечком бабиним Осінь ще нас тішить Та зірками-айстрами І багряним листом. Ще – днями погожими, Сповненими сонцем І дрібними дощиками, Що земельку мочать. Намистечком калиновим, Журавлів ключами, Що у вирій полинули,Сірими хмарками. Та опеньочок-близняток Зграйками густими. Ще, осене ти радуй нас Спокоєм і миром. 2025 р.

Вишивала осінь, вишивала, Підбирала золото-нитки,Стібок до стібочка вміло клала, Бо вона майстриня хоч куди. Вишивала осінь, вишивала Сріблом бабиного літа килими І багрянцем теж їх прикрашала, Щоби милувались ними ми. Вишивала, вишивала осінь, Дарувала вишиванки ті І калині, і вербичці босій, І берізкам блузи золоті. Ой, ти, осене, майстрине рудокоса, […]

А вересневої пори Був день спекотний, наче влітку. Дивлюся – щось в траві “горить”, Впізнала я весняну квітку, Яка до вересня прийшла Із травня. Мабуть заблукала Кульбабка – квітка весняна,Нині вона йому всміхалась. 2025 р.

Вереснево, вереснево Все зробилося навкруг, Айстри ще цвітуть рожеві Й чорнобривця жовтий чуб. І жоржини пелехаті Кольору стиглих вишень Вже квітують біля хати В сонячний осінній день. Наче ватра запалала – Горобини ягідки, Бісером роса упала На пожовклії листки. Та рубінове намисто Черешенька одягла, Засяяла золотисто І берізонька мала. Крилами […]

Літечка останній день Усміхнувся сонцем, Ноги холодять лишень Срібні чисті роси. Кучерявії хмарки Вгорі пропливають Світлі-світлі ще такі. А за небокраєм Видно сірії тони, Навіть темні трішки. Це віщують нам вони, Що вже осінь близько. 2025 р.

Горобинову ватру роздмухує вітер, Зірочками яскравими айстри горять, Ластівки молоді вже навчились літать, То прощається з нами барвистеє літо. Іще сонечко вдень усміхнеться привітно І купатися можна та позагорять,А намисто з роси вранці й ввечері зимне, Уже ноги остудить, босоніж як стать. Не померла  краса іще літа розмаю,Лист жовтіє між […]