Невістка – чужа кістка!

Надворі було спекотно, тож Ганя вирішила порозмовляти зі своєю сусідкою Ольгою у хаті.

  • Агов, сусідко! Чи можна зайти на два слова? — гукнула у прочинені двері.
  • Так, заходи, Ганю. Трохи си побалакаєм, — відповіла Ольга.
  • Що чувати нового?
  • Та такого ніц, хіба що моя невістка мене знов знервувала.
  • А то чого? Що вона такого зробила?
  • Визбиралася-вималювалася і поїхала до міста на спацер. А в хаті ж роботи-а-роботи.
  • А що’с маєте такого робити? Бульби викопали, городину зібрали. Та хай їде собі трохи по магазинах.
  • Йой, Ганю, то Ви так кажете, бо навіть не знаєте, як я бідую з нев. Кажу їй, що треба те чи інше зробити, а вона мені все так гостро відповідає, мовляв “не керуйте мнов”. А я ж хочу, як краще.
  • Олю, то може Ви надто прискіпливі? Бо не думаю, що Вашу Оксану мама не навчила, що і як робити.
  • Йой, Ганю… Я така бідна, така бідна… Ніц не хоче слухатися. А її мама, між іншим, — така сама!
  • Яка? Не розумію…
  • Така сама — премудра! Каже мені — Ви Оксану не зачіпайте. А я що, чіпаю?

На якусь мить обидві сусідки замовкли. Потім Ганя озвалася:

  • А я на свою невістку не нарікаю, бо мій син вдався у мене — зле ніколи не вибере. У мене і син, і невістка, і внучата — файні. Та й свати — поважні люди, хоч ми часто і не стрічаємося, але то вже таке. Гарно наші діти собі живуть і ми до них не пхаємося.
  • Вам добре, а моя невістка — все мені впоперек! А во дивіться, я їй кажу, що Влодкова Христя гуляє, а вона мені — не помовляйте сусідів. І що, хіба невпоперек? Я ж правду кажу, а не помовляю.
  • Влодкова Христя гуляє?! Ото новина! Вперше від Вас то чую. А такий же той Влодко добрий і роботящий…
  • Так, коли він на роботі, Христка ся визбирає, дитину у візок і — на гульки!
  • Як, з дитиною?! Ну-у, то вже слів немає…
  • І скажу Вам, Ганю, по-секрету, що моя невістка Оксана із нею колєґується, — змовницьки прошепотіла Ольга, — ото яке їхало — таке й здибало! Ще не знати, де Оксана поїхала. Може і не по магазинах…

Раптом грюкнули вхідні двері. Дві сусідки враз замовкли, прислухаючись, хто прийшов.

  • Доброго дня! — привіталась Оксана до пані Гані.
  • Добридень, Оксаночко! — відізвалась сусідка.
  • А чого ти повернулась? Що, автобуса не було? — спитала свекруха Оксану.
  • Та я спізнилась на нього, бо він швидше поїхав. А про що ви балакаєте? — поцікавилась молода жінка.
  • Та он твоя свекруха, Оксано, вповідає мені, що Влодкова Христя гуляє…

Ольга аж стріпнулася при тих словах і жестами почала показувати Гані, щоб та мовчала. Але Ганя й сама була охоча до подібних бесід, тож не звертаючи уваги на Ольгу, продовжила переказувати їхню розмову, уникаючи при цьому згадок про Оксану. Сама ж Оксана стояла розгублено біля одвірка і шукала переконливі слова, щоб заперечити. На той час до кухні зайшов Павло — син Ольги.

  • Що тут за нарада у вас? Про що говорите? — спитав “для годиться”, бо й так знав, що жінки пліткують.
  • Та он, обговорюють Христю… Кажуть, що гуляє, поки Влодко на роботі, — обізвалась Оксана.
  • Та чи є у вас розум?! Вже немає про кого балакати, за сусідів взялися? Чи ви забули як Влодко із Христею помагають вам при кожній потребі чи у вас пам’ять куца, як у зайця хвіст?! — Павло спересердя сплюнув та вийшов з хати. Оксана вибігла слідом.
  • А видите, Ганю, отак завжди, що я не скажу — то все впоперек! Недарма кажуть, що “невістка — чужа кістка!”

8.08.2015

4

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Лариса Кожушко

4
Коментарі: 2Публікації: 1Реєстрація: 18-07-2018

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

4 коментарі “Невістка – чужа кістка!”