Для голосування необхідно авторизуватись

Тонув

У світі із землі і неба,
Він жив лиш прозою листів.
Він казав: “Що більш нічого і не треба”
“Що сенс життя, це – любов” – він говорив…
І вірив, що ось над все,
Це його, епічний зорепад.
Під ноту кави і музику пера,
Брехав ж солодше мрії,
Тікав з землі, дивився в небо,
І лиш серце загримить, з-під іскри на листах
Та любов… Він правий – порха в повітрі.
От тільки сам він жив, немов повітря – то вода.
1

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Fills Agler

1
Коментарі: 2Публікації: 1Реєстрація: 14-04-2020